Маніфест прогресу та гуманізму

Июль 29 15:20 2014

Кожна людина хоче і має право жити добре і бути щаслива в сьогоденні –для цього треба витрачати свої багатства, багатства суспільства, ресурси природи сьогодні. Це наша ідея гуманізму.

Кожна людина хоче і має право жити добре і бути щаслива  в майбутньому. Для цього вона повинна обмежити витрачання своїх ресурсів, ресурсів природи для сьогоденних потреб та використати їх таким чином, щоб забезпечити добре життя та бути щасливою в майбутньому. Це наша ідея прогресу.

Одвічне прагнення людини жити добре і бути щасливою як сьогодні так і в майбутньому, наряду з її щирістю, працелюбністю, схильністю до пізнання, до любові, до співпраці, до раціональної ненависті, при достатній мотивації,  лежить в основі самої природи людини. Це наша ідея прогресо-гуманізму.

Прогресо-гуманізм виник від розуміння того факту, що людство вступило в ту дивну та  прекрасну епоху, коли можливо швидко оволодіти всією сумою знань та технологій, завдяки яким ми назавжди позбавимось бідності, голоду, дитячої смертності и багато інших нещасть, роз’їдаючих планету і знищуючих  населяючі її народи.

Поява прогресо-гуманізму є реакцією на сьогоденний цивілізаційний розвиток людства, на все поглиблюється  розуміння того, що щастя кожного та суспільства в цілому є найвищою  цінністю та головною ціллю розвитку цивілізації.

Так Генеральна Асамблея ООН проголосила 20 березня Міжнародним днем щастя в резолюції 66/281 від 12 липня 2012 року, визнаючи щастя як одну з найважливіших загальнолюдських цілей по всьому світі.

Розвиток суспільства повинен визначатись взаємопов’язаними  процесами покращення  життя  народу в сьогоденні ( гуманізм)  та розбудовою бази покращення  життя в майбутньому (прогрес).

Теорія та практика прогресо-гуманізму зводиться до одного — винайти ту «золоту середину»  використання всього  матеріального та духовного надбання людства, відновних та невідновних багатств природи таким чином , щоб невідворотно перейти від хаосу бідності, ненависті , страждань до суспільства, де життя народу буде добрим та щасливим не тільки сьогодні, а й покращуватиметься в майбутньому максимально швидкими темпами.

 

Прогресо-гуманістичні права людини

Наріжним каменем фундаменту прогресо-гуманістичних прав людиниє ідея, що життя та щастя кожної людини, її одвічне прагнення жити добре та щасливо як сьогоденні, так і в майбутньому   є найвищою особистою та суспільною цінністю.

Вся історія людства є  також історією зростання прав людини від деспотій та рабовласництва  до демократій та лібералій  на засаді пріоритету визнання прав людини.

Вершиною цього процесу є прийняття 10 грудня 1948 року «Загальної Декларацї Прав Людини» резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН.

Прогресо-гуманізм проголошує себе спадкоємцем процесу розвитку Прав Людини, який формально закінчився 10 грудня 1948 року , не тільки з метою теоретичного їх розвитку, а й для максимально повної їх реалізації по всій планеті.

Прогресо-гуманістичні права людини повинні включити в собі всі надбання людства на терені реалізації прав людини і стати  вищою формою її прав та свобод.

Кожна людина має право особисто визначати як краще витрачати її багатства і ресурси для того щоб жити добре  і бути щасливою сьогодні і як будувати своє майбутнє життя.

Прогресо-гуманістичні права можуть бути виключно делегованими  тим чи іншим вибраним особам та державним органам в цілях забезпечення  рівних можливостей  кожного громадянина і захисту цих прав.

 

Прогресо-гуманізм та політика

В фундаменті політики прогресо-гуманізму  лежить абсолютна  впевненість, що можливо побудувати  прогресо-гуманістичне  суспільство і потрібно його будувати  без хаосу страждань, бідності та ненависті.

Політика прогресо-гуманізму послідовна в тому, що чим більше кожна людина керує і спів-керує своїм життям особисто і чим менше прогресо-гуманістичних прав кожної людини делеговано іншим  особам, державним або іншим органам управління, тим краще живеться  всім.

Суспільство повинно відпрацювати ту стратегію використання своїх ресурсів, ресурсів кожної людини, відновних та невідновних ресурсів природи яка невідворотно забезпечить добробут та щастя кожного  сьогодні і покращить життя  народу в майбутньому

Основою політики прогресо-гуманізму є  вирішення  двох ключових питань життя та розвитку суспільства.

Перше питання пов’язане з тим, в якій мірі суспільство може собі дозволити бути гуманним-які ресурси народ має і може використати на те, щоб кожен з громадян, з дітей та дорослих, з працюючих та пенсіонерів жив добре та був щасливий сьогодні.

Друге питання пов’язане з тим, в якій мірі суспільство прагне бути і може бути прогресивним – які ресурси народ бажає використати для того,щоб кожен з громадян, з дітей та дорослих, з працюючих та пенсіонерів, з живих та тих що народяться  жив б ще краще та був б більш щасливим в майбутньому.

Політика прогресо-гуманізму — це співпраця  між тими, які  стверджують, що більше ресурсів кожної людини суспільства, та природи  треба використовувати негайно для забезпечення сьогоденного  добробуту та  щастя кожного і знають як це краще зробити ( гуманісти) та тими, хто переконаний, що більше ресурсів треба використати для покращення життя в майбутньому і знають як краще це зробити ( прогресисти) .

Результатом цієї боротьби повинна бути вироблена концепція найкращого використання ресурсів людей, ресурсів суспільства, ресурсів природи щоб жити добре і бути щасливою не тільки сьогодні, а й в майбутньому.

Співпраця між прогресом та гуманізмом-ось стандарт політики майбутнього.

Прогресо-гуманізм вважає, що політичної діяльність  як така виникає від одвічного незадоволення людиною своїм нинішнім життям та її прагнення  жити краще в майбутньому.

Одночасно з появою цивілізації,  а можливо ще й раніше з’явились політики,  які начебто знають як краще народу жити, що потрібно робити для того ,  щоб жити добре сьогодні і ще краще в майбутньому.

Прогресо-гуманізм стверджує, що сучасний світ несе непомірно високу ціну за те що нами «керують», за те що наше життя «покращують», за популізм, волюнтаризм,  авторитаризм, корупцію політиків, за політичний екстремізм, за те що нашими правами нехтують.

Прогресо-гуманізм є послідовний в боротьбі за  побудову  суспільства  на основі пріоритету прогресо-гуманістичних цінностей, зменшення ролі партій в житті суспільства через побудову  такої виборчої системи  і такого державо устрою, де роль партій та партійних еліт буде мінімальна, а їх існування буде знаходитись під пильним громадським контролем.

Прогресо-гуманізм закликає до введення суворої відповідальності за виконання партійних передвиборчих обіцянок.

Прогресо-гуманізм закликає до прийняття законів, за якими не виконання передвиборчих обіцянок буде розглядатись як шахрайство і якщо це буде супроводжуватись аномальним збагаченням «народних» обранців та партійних функціонерів, то шахрайством  в корисливих цілях. І це повинно бути причиною припинення діяльності партії на термін до десяти років з забороною народним обранцям від цієї партії  та її партійним функціонерам займатись політичною діяльністю і перебувати на державній службі протягом 10 років .

Суспільство повинно викоренити з політичного життя принцип «гімно не тоне»

Прогресо-гуманізм та індекс соціального розвитку.

Прогресо-гуманізм закликає відмовитись  від стратегії демагогії  та виборчих обіцянок на користь реальних планів  покращення життя як сьогодні , так і в майбутньому, як кожної  людини зокрема,  так суспільства  в цілому.

Для оцінки гуманістичних, прогресивних та комбінованих (прогресо-гуманістичних) програм  розвитку суспільства, результатів діяльності  політичних діячів, партій та урядів, як на місцевому, так і на державному рівні пропонується використовувати індекс соціального розвитку — новий, соціально-орієнтований індикатор добробуту держав, спосіб оцінювати успіхи нації, розроблений командою наукових експертів США.

Цей індекс дає максимально об’єктивну та повну картину країни  життя людей в країні або на окремих територіях або поселеннях і показує де  їм найкраще живеться.

Сумуюче значення індексу соціального розвитку змінюється від 0 до 100 балів і формується на основі оцінки 54 показників, об’єднаних в три основні групи:

базові людські потреби (доступ до продуктів харчування та медичногообслуговування, якість комунальних послуг, рівень особистої безпеки),

основи добробуту (доступ до базовоїосвіти,  інформаційних технологій, рівень здоров’я, захистнавколишнього середовища)

можливості для розвитку (громадянські  права та свободи, рівень толерантностіта гендерноїрівності, доступність вищої освіти).

Чим вищий показник індексу соціального розвитку, тим на більш високому рівні суспільного розвитку находиться країна.

Порівняння різних країн по індексу соціального розвитку в 2013 році  виявило той факт, що високий рівень ВВП на душу населення не гарантує високих показників в таких сферах, як екологія, охорона здоров’я та соціальні можливості. Країна з самим высоким в світі ВВП на душу населення –Норвегія, яка зайняла в рейтингу 5-е місце, тоді як 1-е місце дісталось Новій Зеландії, чий ВВП на душу населения майже в два рази менший, чим в Норвегії. А таку країну як США, яка є другою за ВВП, низький рівень особистої безпеки та інші недоліки життя американців cпричинені надмірним лібералізмом «опустили» аж на 16 місце.

Прогресо-гуманізм закликає до впровадження, широкого використання  індексу соціального розвитку для оцінки планів та результатів розвитку не тільки всієї держави, а й для планів та результатів розвитку окремих територій ( областей, районів) та окремих поселень (міст,сіл).

Вектори політикипрогресо-гуманізму.

Прогресо-гуманізм та війна.

Ніщо так не знищує добробут та щастя населяючих  планету народів як війни. Хаос насилля, бідності, голоду, неймовірних страждань є розплата за   кожну війну в незалежності від причин їх  виникнення.

Прогресо-гуманізм вважає війни помилковим та злочинним способом реалізації одвічного прагнення людини жити в добробуті та щасті.

Прогресо-гуманізм вважає війни, підготовку до воєн, витрачання ресурсів цивілізації на виробництво зброї злочинно-недопустимим способом витрачання ресурсів цивілізації в світі де так не вистачає як ресурсів цивілізації, так і ресурсів природи навіть на те щоб запобігти випадкам падіння добробуту та щастя нижче мінімального рівня — смерті від голоду.

Прогресо-гуманізм вважає, що нинішній цивілізаційний розвиток дозволяє почати рух до припинення  війн по всій планеті і цивілізація в особі ООН може стати тим органом  який це може зробити.

Прогресо-гуманізм пропонує розробити універсальний алгоритм запобігання воєн та вирішення конфліктів, які можуть привести до бойових дій.

З точки зору філософії прогресо-гуманізму війна є послідовність зміни рівня щастя та добробуту цивілізаційних спільнот ( етнічних, соціальних, територіальних, релігійних і т.д.). Війни зароджуються від того, що в одній з спільнот зростає до критичного рівня незадоволення своїм життям і появляється прагнення змінити ситуацію. З часом ситуація загострюється настільки, що ініціатор війни вважає допустимим змінити ситуацію  насильницьким способом і готовий заради своїх цілей йти на людські та матеріальні жертви.

Прогресо-гуманізм закликає замінити  демагогію в міжнародних відносинах на об’єктивну оцінку в цифрах рівня добробуту та щастя народу.

Інструмент запобігання воєн прогресо-гуманізму — це індекс соціального розвитку в руках Міжнародного Антивоєнного Трибуналу під егідою ООН.

В рамках розслідування слідчою комісією Міжнародний Антивоєнного Трибуналу необхідно  визначити:

— рівень індексу соціального розвитку кожної з конфліктуючих сторін.

— взаємні претензії конфліктуючих сторін в термінах компонентів індексу соціального розвитку.

— як зміниться індекс соціального розвитку кожної з конфліктуючих сторін в трьох варіантах мирного розвитку подій: перемога однієї сторони, перемога другої сторони і можливого компромісу.

— як зміниться індекс соціального розвитку кожної з конфліктуючих сторін в трьох варіантах воєнного розвитку подій: перемога однієї сторони, перемога другої сторони і об’єктивного прогнозу розвитку подій.  .

— яка ціна  воєнного конфлікту в одиницях індексу соціального розвитку як для кожної з конфліктуючих сторін, так і для цивілізації в цілому.

— які шляхи вирішення конфлікту в термінах зміни компонентів індексу соціального розвитку.

Прогресо-гуманізм вважає, що лише обнародування Міжнародним Антивоєнним Трибуналом об’єктивної оцінки втрат в рівні добробуту та щастя  можливого збройного конфлікту для простого народу  добряче охолодить гарячі голови, відверне народні маси від політиків що закликають до збройного конфлікту  і допоможе запобігти більшості збройних конфліктів.

Прогресо-гуманізм вважає, що коли настане той день, коли перший ініціатор збройного конфлікту, як міжнародного так і в середині окремої держави під загрозою нищівних міжнародних санкцій не ризикне  почати військові дії без попередньої заявки в Міжнародний Антивоєнний Трибунал і позитивного рішення на застосування свого права на збройний захист своїх інтересів-це буде початком безповоротного руху  до світу де війна стане історією.

Прогресо-гуманізм та комунізм.

Ідеологія та практика прогресо-гуманізму є абсолютними антагоністами комуністичній практиці та ідеології.

Прогресо-гуманізм відноситься до комуністичної ідеї в формі марксизму-ленінізму як до абсолютно не гуманної, як  до людиноненависницької  спроби використання одвічного незадоволення людиною своїм нинішнім життям та її прагнення  жити краще в майбутньому.

З точки зору прогресо-гуманізму комуністична ідеологія,заманюючи людей обіцянками  побудови»світлого комуністичного  майбутнього», яке є аналогом раю на землі, в силу своєї  людиноненависницькій природи невідворотно перетворює  життя «будівників комунізму» на реальне пекло .

Доказом людино ненависницької природи комунізму є мільйони людей розстріляних і померлих від голоду, виснаження та репресій.

Комуністична ідеологія в дії є організованою системою страждань, бідності та ненависті.

Фундаментальні поняття комуністичної ідеології, викладені в «Комуністичному маніфесті», в  «Принципах комунізму» , закликають до руйнування основних цінностей людства.Деклароване цими документамизнищення приватної власності, знищення сім’ї через спільність жінок, відрив дітей від батьків є тим гнилим коріння комуністичної ідеології, від якого сучасні комуністи офіційно не відмежувались по сьогоднішній день.

Навпаки-сучасні комуністи проголошують себе спадкоємцями та послідовниками справи Маркса, Леніна та Сталіна.

Фундаментальною засадою прогресо-гуманізму є те, що життя та щастя кожної людини  є найвищою суспільною цінністю і лише добровільна згода кожної людини  є підставою для того щоб використати її життя її ресурси, ресурси суспільства та природи для покращення її життя та її потомків в майбутньому.

Комуністична ідеологія проповідує корінну руйнацію прогресо-гуманістичних засад організації суспільства.

Прогресо-гуманізм закликає суспільство відмовитись від комуністичних вірувань та демагогії і зосередитись на цілях реального покращення свого життя на основі прогресо-гуманістичних цінностей.

Прогресо-гуманізм та соціалізм.

Прогресо-гуманізм стверджує що ресурси цивілізації та природи обмежені  для того щоб реалізувати право кожної людини  на заможне та щасливе в повній мірі навіть по сучасним стандартам життя забезпечених людей 10 країн найкращих країн по індексу соціального розвитку.

З одного боку, збільшується ефективність використання ресурсів, але в той же час зростає їх подушне споживання, а тому підвищується і їх видобуток. І перше не компенсує друге: за два останні сторіччя зростання продуктивності сільського господарства і промисловості був обумовлений не стільки збільшенням ефективності технологій, скільки ростом видобутку ресурсів.

І пріоритет прогресо-гуманістичних прав людини, як вищої форми її прав та свобод породжує природне право суспільства  вимагати  перерозподілу суспільного багатства для зменшення соціальної нерівності, для забезпечення покращення життя  всього народу як в сьогоденні, так і в майбутньому.

В сучасному світі наростає розуміння краху індустріальної цивілізації ,  що в новій постіндустріальній цивілізації будуть домінувати соціалістичні тенденції розвитку суспільства.

Так в Сполучених Штатах Америки, в одній з найбільш лібералізованій країні світу, з її крайньою формою ліберальної ментальні (що добре бізнесу — добре країні ) в Годдардівському центрі  космічних польотів НАСА методом математичного моделювання  були отримані результати, які показують що ліберальний шлях розвитку суспільства закінчиться катастрофою для всієї людської цивілізації.

Показано, що в тому випадку, коли «еліти» відтягнуть на себе так багато ресурсів природи та суспільства, що маси почнуть голодувати і суспільство загине просто через те, що не буде вистачати робочих рук для виробництва потрібної кількості продуктів. І це при тому, що ми будемо помірно споживати природні ресурси.

Коли ж буде продовжено нестримне розбазарювання дарів природи в намаганні задовольнити потреби найостаннішого бідняка, то щастя це теж не принесе, тому що «еліти» будуть жирувати сильніше.

Вкожному випадку  маси постраждають першими, тоді як «еліти» не помітять змін до гіршого. З’являться активісти і опозиціонери, які вимагатимуть від багатіїв рішучих дій, але владики світу не звернуть на них ніякої уваги. І настане той день, коли буде вже пізно що-небудь робити, як це сталось в Стародавньому Римі.

Висновок лише один- для того щоб стабілізувати суспільство і не допустити катастрофи треба зменшити економічну нерівність і знизити тягар, накладений нами на планету, тобто перейти на поновлювані джерела енергії і приборкати зростання світового населення. Іншими словами, ми повинні не тільки споживати стільки, скільки виробляє природа, а й справедливо розподіляти ресурси.

Прогресо-гуманізм не тільки підтримує ці висновки, а й вважає необхідним вказати що зростання прірви між «масами» та «елітами» небезпечне не тільки  всередині країн а й несе загрозу всій  людській цивілізації при зростанні прірви між багатими та бідними країнами.

Прогресо-гуманізм не може не бути соціалістичним і  є прихильником програм боротьби за безкоштовну базову медицину  та освіту,за достойне пенсійне забезпечення,за максимально високу плату за використання  природними ресурсами, за податки бізнесу за використання найманої праці, за податки бізнесу для створення робочих місць.І  це далеко не повний перелік  необхідних інструментів зменшення економічної та соціальної нерівності  який підтримує прогресо-гуманізм.

Соціалізм прогресо-гуманізму перш за все є програмою ефективних дій  проти бідності, а не війною проти багатих.  Посилення соціалістичних тенденцій суспільного життя повинно відбуватись виключно в відповідності декларації прав людини, дотримання прогресо-гуманістичних прав  людини  через інститути демократії демократичної держави та через інститути прогресо-гуманізму.

Прогресо-гуманізм та монархізм.

Аналіз  рівня життя  населення різних країн  виявив, що по індексу соціального розвитку конституційні монархії в загальному переважають демократії та лібералії.

Це є свідченням того, в що сучасних конституційних монархіях задіяні ті механізми покращення життя народу, які відсутні, або не завжди ефективно діють в демократіях та в лібераліях.

Напевно, не випадково,  маючи досвід демократії та фашистської диктатури Іспанія повернулась до конституційної монархії.

Напевно, не випадково, вперше в світі, король Бутану, а не керівник якої-небудь  демократичної країни, запропонував оцінювати життя своїх підданих по рівню щастя, а не  ВВП на душу населення.

З точки зору прогресо-гуманізму, переваги монархій в тому, що в конституційних монархіях лідер нації в особі монарха є авторитет і право його на керівництво державою не підлягає сумніву в очах переважаючої маси громадян країни. Спричинена цим фактом соціальна стабільність суспільства дозволяє йому зосередитись на питаннях зростання добробуту та щастя населення.

В конституційних монархіях існує ментальне обмеження впливу нестримної лібералізації. Принцип «що добре монархії — добре країні» значно краще сприяє  зростання індексу соціального розвитку,  чим фундаментальний принцип лібералократій «що добре бізнесу — добре країні»

Для монарха  апріорі всі громадяни є піддані і тому вони рівні перед ним і тому інститути конституційних монархії пригнічують надмірне збагачування одних верств населення за рахунок інших. Навпаки, в монархіях рівень перерозподілу  доходів в державах, як правило, вищий, чим в лібераліях, в том числі і в демократичних.

Якщо виключити з розгляду монарха та членів його сім’ї (багатство яких можна розглядати як державну власність) , в монархіях не має такого високого розшарування населення  по рівнях  доходів, як в ліберальних демократіях.

Монархії звичайно мають високий рівень незалежності від політичного впливу тих чи інших політичних партій чи доктрин  і тому більш стійкі до  політичного екстремізму.

За останніх 50 років не має жодного випадку, коли ліквідацію монархії можна булоб розглядати як основну причину покращення життя народу. Навпаки- ціна ліквідації монархії, як правило дуже велика — хаос громадянської війни, політичного та релігійного екстремізму, сепаратизму,  бідність,  страждання є звичайною долею пост-монархічних  держав.

В демократіях роль одноосібного лідера нації виконує президент. І ті  країни, де роль президента близька до ролі конституційного монарха (править але не керує), де президент визначений як опонент виконавчої та законодавчої влади, де він є моральним авторитетом, реальним гарантом прав та свобод народу, офіційним національним покровителем науки, культури та гуманітарної діяльності, то ті країни є найкращими за індексом соціального розвитку.

Прогресо-гуманізм закликає розглядати конституційні монархії не як історичний анахронізм, а як один з найкращих способів зростання щастя та добробуту людей в сьогоденні.

Всім народам  необхідно рухатись в тому напрямку де будуть запозичені та посилені  ті елементи конституційних монархій, які будуть сприяти зростанню індексу соціального розвитку.

Прогресо-гуманізм та демократія, лібералізм.

Поняття  „демократія«,»лібералізм»  і  „гуманізм«,„прогрес»  часто  ставлять поруч.  Вважається,  що  вони  позначають  певні  універсальні  цінності,  які  є здобутками і одночасно орієнтирами сучасної цивілізації, і саме в ранзі таких цінностей  є  незаперечними    взаємопов’язаними майже до тотожності.

Домінує думка, що демократія та лібералізм є  магістральним  шляхом,  своєрідним  ідеалом  майбутнього  розвитку суспільства  та  людської  цивілізації  загалом.

Прогресо-гуманізм визнає, що демократія, лібералізм та їх інститути мають величезний, не до кінця вичерпаний потенціал розвитку суспільства.

Прогресо-гуманізм  є демократичним та ліберальним в такій мірі, в якій демократія та лібералізм сприяють наростанню рівня добробуту та щастя народу,  як основної мети прогресо-гуманізму.

Наразі прогресо-гуманізм є безкомпромісним критиком теорії та практики демократії та лібералізму  в такій мірі, в якій мірі вони гальмують суспільний розвиток.

Гасло демократії «влада народу, через народ, для народу«- є тією  моделлю  ідеального  правління,  яка  є до сих пір недосяжною в практиці.

Гасло прогресо-гуманізму — «Любов, праця та пізнання  як  джерело нашого життя і вони повинні визначати його поступ» є не тільки ідеалом, а й  реальною практикою суспільно-гуманітарного прогресу. Все, що досягнуто цивілізацією за багатотисячний період її розвитку  є надбанням та перемогою любові, праці та тягою людства до пізнання.

Антидемократизм прогресо-гуманізму, прогресо-гуманістичний  виклик сучасній демократії можливо виразити словами: «Сказане криком тисячу раз, тисячоголосим натовпом  не в більшій мірі істина, чим мовлено один раз, однією людиною пошепки«.

Життя та трагічна смерть Сократа назавжди залишаться німим докором та пересторогою щодо можливої нетерпимості демократії до «інакомислення».

Неможливо не згадати сумний досвід Веймарської республіки, конституція якої задумувалась як вершина розвитку демократії. Закінчилось це тим, що в Гітлера появилась можливість прийти до влади легальним шляхом.

Важко не погодитись  з відомим висловом  Вінстона Черчіля, що «демократія — найгірша форма управління, якщо не брати до уваги  всі інші«.

Прогресо-гуманізм підтримує і сприяє зростання рівня демократії як основи розробки прогресо-гуманістичних інститутів організації та діяльності суспільства.

Антилібералізм прогресо-гуманізму лежить перш за все в його стратегічній соціалістичній направленості спричиненою необхідністю перерозподілу ресурсів суспільства та природи.

Антилібералізм прогресо-гуманізму в тому, що він закликає до обмеження можливостей впливати на суспільство через зловживання фінансового та політичного капіталу на шкоду суспільства в цілому.

Прогресо-гуманізм закликає до створення суспільства, де життя народу повинні визначати.

Автор публікації: Поліщук Володимир  

  Categories: