ПРАВИЙ СЕКТОР УКРАЇНА: хто вони

Февраль 08 12:06 2014

Після 19 січня, коли в Києві почалися вуличні бої на Грушевського, в ЗМІ раптом почала то і справа з’являтися інформація про те, що організатором погромів є якась організація «Правий сектор». У величезної частини населення Миколаєва є всі підстави боятися даної організації (далі я поясню, чому). Особливо це стосується євреїв і росіян (жидів і москалів, як їх називають «істинні українські патріоти»). Але на ділі відбувається зовсім інше.

правий-сектор

правий-сектор


На ділі виходить, що в Миколаєві десятки тисяч цих самих російськомовних «жидів та москалів» підтримують запущену «Правим сектором» так звану Національну революцію, в захваті скандують на мітингах УПА-шний гасло «Слава Україні — героям слава! Слава нації — смерть ворогам!», Гордо простують по Радянській під чорно -червоними прапорами УПА і з нетерпінням чекають того світлого дня, коли даний політичний проект прийде до влади замість Януковича. Тільки от цікаво — хоч хтось з них спромігся вивчити історію освіти «Правого сектору», дізнатися його цілі та засоби досягнення цих цілей?

Розмовляючи з такими людьми, дуже швидко розумієш, що у них в голові у плані того, що відбувається — повна каша. Справа в тому, що події листопада 2013 року і події січня 2014-го — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Дві величезних принципових різниці. У Майдану зараз зовсім інші цілі та інші виконавці. Настільки інші, що в це навіть важко повірити. Тим не менш, це так.

Отже, вся справа в тому, що широкій публіці в листопаді 2013-го головною дійовою особою Майдану була піднесена об’єднана опозиція. Виглядало все приблизно так: влада пообіцяла народу Європу, потім в останній момент передумала, люди обурилися, опозиція людей підтримала, і вони разом вийшли на Майдан боротися з владою і відстоювати європейське майбутнє.

Але тут у гру вступило третій дійова особа — та сама «Правий сектор». Його поява на тлі бурхливих подій пройшло непоміченим для більшості простих людей. Начебто б 1 грудня всі побачили по телевізору якихось дивних агресивних хлопців із закритими обличчями, які на Банковій направляли бульдозер на шеренгу солдат-строковиків, били їх ланцюгами і закидали палаючими пляшками. Але одні визнали їх провокаторами від влади, а інші — не в міру емоційними учасниками Евромайдана.

Проте це були ні ті, ні інші. Це були заздалегідь підготовлені у воєнізованих (у тому числі, терористичних) таборах бойовики «Правого сектора». Саме вони — молодчики в чорних масках, озброєні петардами, кастетами, каменюками, ланцюгами і пляшками із запальною сумішшю — стали головними виконавцями подальшого заколоту. Саме вони ще в перші дні Майдану (наприкінці листопада) влаштували кілька серйозних збройних сутичок з правоохоронцями (чим «раздраконілі» «Беркут» до межі). Це не було показано продажними центральними телеканалами, але саме дані події є ключовими в розумінні того, що відбувалося далі!

Група швидко набирала популярність. Якщо на початку грудня рахунок передплатників йшов на сотні, то вже 19 січня (в день початку вуличних боїв на Грушевського) їх кількість досягла 6000 чоловік, а на початку лютого 2014 воно склало вже без малого 175000 тисяч.

Що ж таке цей «Правий сектор»? Це спільнота націоналістичних організацій (основні з яких — ВО «Тризуб » ім. Степана Бандери і «Білий молот», а також «Сокіл», « Патріоти України» та багато інших), створене спеціально «під Майдан». Самі організації діють в Україні вже багато років, але об’єдналися в один проект тільки зараз. Можна сказати, що Евромайдан став для всіх них своєрідною «Хвилиною слави». Саме на гребені протестної хвилі дані організації гучно заявили про себе на всю країну і під червоно -чорними прапорами УПА ефектно вийшли в народ.

І … народ їх активно підтримав. Протестуючий народ, спраглий євроінтеграції і «Ганьба», з несподіваним захопленням побачив перед собою реальну силу, спрямовану проти ненависної влади. І вже було неважливо, що ці бойовики за допомогою коктейлів Молотова живцем палили правоохоронців, що вони тиснули їх бульдозером, кидали їм петарди під шоломи та одяг. Це все вже не мало значення для очманілих від того, що відбувається прихильників опозиції. Точніше, навіть навпаки — чим жорстокіше «Правий сектор» «бавився» з «беркутней», тим більше зловтішалися протестувальники і їх телевізійні фанати. А фотографії заживо палаючих спецназівців, які обійшли всі ЗМІ, буквально вкинули шанувальників Майдану в екстаз. Радикали з «Правого сектора» несподівано для себе і оточуючих стали національними героями.

І все ж, найголовніше тут інше — особистість ідеолога правосекторовского руху. А це не хто інший, як пріснопам’ятний Степан Бандера — голова ОУН («Організації українських націоналістів»). Тієї самої ОУН, яка напередодні Великої Вітчизняної війни взяла під контроль всі націоналістичні рухи Західної України — в тому числі, і УПА (Українську повстанську армію). Таким чином, УПА стала збройним крилом ОУН, і це під її чорно-червоними прапорами зараз так бадьоро крокують прихильники майданівських подій.
Бандера — це їх національний герой, їх ікона. Його портретами «євроінтегратори» обвішавшись всередині всю багатостраждальну Київську мерію. Але цього їм здалося мало — і в один із січневих днів вони настільки знахабніли, що вивісили гігантський (у 2 людських росту) портрет свого гуру прямо на фасад КМДА. Правда, ненадовго — буквально через кілька годин його занесли назад і повісили в колонній залі. Мабуть, знайшлася людина, яка доступно пояснив оскаженілим МАЙДАНІВСЬКИЙ кочівникам, що вони перегнули палицю.

Журнал Україна.

  Categories: