Фірташ
Нічого дивного тут немає. Через школу «Динамо» проходять багато нащадків української «еліти», які в дитинстві захопилися футболом. Як правило, в 99,9% випадках вони так і не стають відомими футболістами.
Тим не менш, два роки в молодіжній команді київського клубу, наприклад, грав такий собі гравець Іванющенко — син того самого таємничого «Юри Єнакіївського», який зараз вже не на слуху.
У «Динамо-2» сьогодні виступає 23-річний Омар Фароян, якого називають онуком відомого злодія в законі Аслана Усояна на прізвисько «Дід Хасан».
Одне з перших фото Дмитра Фірташа, його дружини і Сергія Льовочкіна на матчі «Динамо Київ». Фото kafanews
Багато впливових людей хотіли б бачити своє чадо у футболці «Динамо», але, як правило, вони їх приміряють тільки в юному віці. Мабуть, те ж саме станеться з Фірташем-молодшим і Льовочкіним-молодшим.
Що стосується їх батьків, то Сергій Льовочкін регулярно грає у футбол по вихідних. У команді, яка женуть м’яч на березі Дніпра в околицях елітного району Конча-Заспа, багато відомих людей. Занадто відомих.
А от Дмитро Фірташ футбол ніколи особливо не любив. Можна сказати навіть, що йому більше до душі баскетбол.
Цим він відрізняється, скажімо, від Ріната Ахметова. Подейкують, що донецький олігарх отримав «Шахтар» у спадок від Ахатя Брагіна (Алік Грек), і з поваги до вбитого патрону продовжив справу його життя.
Хай він не настільки любить футбол, як любив його Брагін, але поступово перейнявся до цього виду спорту. І тому, а не тільки заради політичних дивідендів, вливає величезні суми в покупку гравців і тренерів.
Відповідно, чим може спокусити Фірташа покупка «Динамо»?
Зараз тільки й розмов про те, чи окупляться придбання «Динамо». Але ці розмови ні до чого. Говорити потрібно про спортивні результати, а не фінансових. І так зрозуміло, що в Україні футбольний клуб — це збитковий бізнес.
За словами одного зі співрозмовників ЕП, «Динамо» — це дуже дорогий іміджевий інструмент. Він має значення рівно тому, що Ахметов володіє донецьким «Шахтарем», а Курченко — харківським «Металістом».
Природно, покупка «Динамо» — це хід конем. Фірташ і Льовочкін миттєво стали б власниками футбольного клубу номер один у країні. Вони запросто втерли б носа маститим конкурентам, випередивши їх зі старту за масштабом бренду.
Випередивши по можливості привернути увагу президента України, хто б не обіймав цю посаду — Віктор Янукович чи Вася Пупкін. Все-таки «Динамо» — це Київ, 13-кратний чемпіон України, легендарний клуб, відомий всьому колишньому СРСР, чого не скажеш про «Шахтар» або «Металіст» при всій повазі до них.
Футбол завжди був інструментом влади
Далі питання впирається в гроші. Скільки готові будуть витратити Фірташ і Льовочкін на гравців і тренерів?
Офіційно укладений трирічний контракт з «Надра банком» з можливістю пролонгації. За неофіційною інформацією, за «аленький цветочек» на грудях футболістів Фірташ готовий викладати 25 млн грн на рік.
Приватбанк Ігоря Коломойський, як у цьому зізнався Ігор Суркіс в інтерв’ю Forbes, платив по спонсорській контрактом щось близько 3 млн.
Куди цікавіше виглядають трансферні витрати київського «Динамо» в цьому сезоні. Ці показники вражають навіть західних футбольних функціонерів.
Всі придбання коштували Суркісам приблизно 46-47 млн євро. Таких витрат на трансферному ринку клуб собі ніколи не дозволяв. Три роки тому такою сумою обчислювався бюджет ФК на рік.
За словами Суркіса, у 2012 році разом з витратами на трансфери було витрачено близько 100 млн дол Звідки гроші?
Іміджевий інструмент
Знаючі люди кажуть, що Суркіси навряд чи можуть продати «Динамо». Аж надто трепетно вони відносяться до цього бренду, який сформувався ще до їх появи в клубі в 1993 році. Залучити спонсорів? Може бути.
А чим закінчувалося участь у клубі інших інвесторів, Костянтина Григоришина, наприклад, всі пам’ятають.
І все ж, одна справа — любити, інша справа — платити.
Григорій Суркіс та Рінат Ахметов. Фото ostro.org
Як зазначає співрозмовник ЕП, футбольний клуб — це вкрай збитковий бізнес. Він потребує вливання величезних грошей.
Якщо цього не робити, «Динамо Київ» так і продовжить котитися по похилій вниз, втрачаючи популярність серед уболівальників.
Суркіси могли собі дозволити «Динамо» за часів розквіту СДПУ (о).
Тоді брати володіли мережею обленерго, а їхній партнер Віктор Медведчук був главою Адміністрації президента.
Однак сьогодні від колишнього впливу Суркісів не залишилося і сліду. Сьогодні клуб — тягар для Сурсіса-старшого.
Інша справа — Фірташ.
«Ніколи не повірю, що Дмитро Васильович буде просто так вливати величезні суми в клуб.
Швидше за все, генеральне спонсорство — це прихована форма продажу «, — вважає співрозмовник редакції.
Чи пов’язана можливість продажу «Динамо» з невдачами клубу? Може, так, може, ні.
Втім, клуб продовжує жити спогадами 1975 або кінця 1990-х років. Однак від колишньої слави не залишилося і сліду.
Зміни в клубі давно напрошуються, і мова навіть не про команду або трансферній політиці. Зміни необхідні в менеджменті.
Брати Суркіси в «Динамо» оточують себе переважно людьми, пов’язаними з клубом ще з минулого століття. У їх розумінні це одна велика «сім’я», і ці люди нібито краще всіх знають потреби клубу.
Це і є, по суті, ідеологія, яка призвела до консервації клубу, через що в вболівальника середовищі його називають «ямою».
Зміни можливі, напевно, тільки з появою нового власника. Чи піде це на користь клубу? Чи не очевидно, але це хоча б якась можливість змін. Нехай навіть можливий покупець не закоханий у футбол.
Віктор Янукович і Леонід Кучма на церемонії відкриття НСК «Олімпійський». Фото Jetsetter
Є цікавий фінансовий момент.
За новими правилами УЄФА, з нового сезону власникам клубів буде вирішуватися робити фінансові вливання на суму не більше 15 млн євро на рік до 2015 року.
А потім — не більше 10 млн євро до 2018 року.
Оскільки більша частина витрат «Динамо» лягає на власників, у клубу вже не буде в майбутньому такої можливості смітити грошима.
Є ще один цікавий пункт: від сімферопольської «Таврії», яку пов’язували з Фірташем, олігарх відвернувся.
У 2012 році він обіцяв кримській команді відремонтувати стадіон і побудувати базу, але нічого не зробив.
Більше того, «Таврія» — одна з небагатьох команд, яка у зимове міжсезоння провела збори в Україні. Ситуація і зараз залишається гнітючою.
Взимку подейкували, що Фірташ продасть ФК. Сам бізнесмен заявляє, що він ніколи не володів клубом. Втім, його спонсорство складно спростувати.
Чи може він спонсорувати «Динамо» таким же чином? А навіщо йому це робити? Заради шестирічного сина, який буде грати в дитячій команді? Навряд чи.
***
ЕП звернулася за коментарями в ФК «Динамо», але поки не отримала відповіді.
За останніми даними, Ігор Суркіс — молодший брат — спростовував будь-які чутки про продаж «Динамо». За словами власника ФК, він не бачив бажаючих інвестувати в клуб.
Основна причина, за версією Суркіса-молодшого, в наступному. Мовляв, клуб не може гарантувати інвестору дивіденди в найближчі п’ять-сім років. Як відомо, купити київський клуб хотів вже згадуваний Юрій Іванющенко.
Якщо Фірташ і Льовочкін уже стали співвласниками клубу або збираються ними стати, гра їхніх дітей в одній команді з сином Григорія Суркіса тут ні при чому. Це сильна зброя напередодні президентських виборів 2015 року.
За словами співрозмовників редакції, швидше за все, Фірташ і Льовочкін не відразу оголосять про те, що є власниками клубу. Може пройти чимало часу, перш ніж вони зважаться на подібний крок.
Поки ж структура власності «Динамо Київ» виглядає так: у Ігоря Суркіса 97% акцій клубу, 1% — у Світлани Лобановської, 1% — у Леоніда Кравчука, ще 1% — у суспільства «Динамо».