АЗС бензин
Експерти з Міжнародного центру якості палива (IFQS), які на підставі проведеного моніторингу та досліджень паливно-енергетичної сфери складають щорічний рейтинг 100 країн, аналізуючи якість виробленого ними палива, в 2009 році поставили Україну лише на 84 місце. Причому, якщо раніше наша країна займала цілком гідне 44 місце, то всього за рік встигла «скотитися» рівно на 40 позицій і поступитися таким виробникам як Уганда або Республіка Фіджі. Ну а очолюють рейтинг, як і слід було очікувати, європейські країни.
Основна проблема виробників палива, за словами експертів IFQS, — це низька якість сировини. Тобто видобутої в Україні нафти, так як в ній відзначається дуже високий вміст сірки. Крім цього, в Україні існує дуже поширена практика збільшення октанового числа за рахунок додавання різних присадок, а не за рахунок вдосконалення технології його виробництва. І частка подібного бензину, в нашій країні, дуже значна.
Проте даному висновку можна протиставити цілком резонні зауваження вітчизняних аналітиків. Вся Європа, по суті, виробляє паливо в тому числі і з російської нафти. Тим часом якість європейського бензину або солярки не йде ні в яке порівняння з російським, і як правило не викликає у споживачів і експертів ніяких нарікань. Значить справа, здебільшого, все-таки не в нафті.
Європейські заводи за рівнем використовуваних технологій і обладнання на порядок перевершують російські. Відповідно, європейці цілком успішно очищають нафту від сірки і виробляють паливо, якість якого вже не залежить від вихідної сировини. Наші ж НПЗ, вважають за краще економити і продовжують експлуатувати застаріле обладнання з очищення нафти від домішок, замість того щоб купувати нове. Тим більше що офіційні вимоги до якості палива, в Росії, поки значно відстають від європейських.
Справедливості заради варто сказати, що Уряд цілком в курсі наявної проблеми, і навіть свого часу був прийнятий офіційний регламент, який забороняє з 1 січня 2009 року виробництво палива не відповідає «цивілізованому» стандарту «Євро-3». При цьому з 2010 року НПЗ мали перейти на «Євро-4», а до 2013 досягти і зовсім фантастичних рубежів «Євро-5».
Однак при більш глибокому вивченні ситуації виявилося, що російські НПЗ при всьому своєму бажанні не зможуть виконати дану постанову. У зв’язку з чим, терміни його реалізації були пересунуті. Так, у відповідність з останньою, на сьогоднішній день, редакцією регламенту, досягти стандарту «Євро-3» в Росії повинні тільки в 2011 році, «Євро-4» — 2013, а «Євро-5» — аж у 2015. При цьому в тому, що через п’ять років в Європі будуть діяти куди більш жорсткі вимоги до якості та екологічної безпеки палива, навіть у порівнянні з «Євро-5», не доводиться сумніватися.