Аналіз багатьох фактів, тенденцій, подій, що стосуються україно-російських взаємин останніх кількох років, дає підстави припустити, що Росія, з приходом команди Януковича, виявилася в певному тупику, точніше сказати, «пробуксовці». Це був очевидний дискомфорт і, перш за все, психологічний. Справа в тому, що звичні конструкції взаємин з Україною вже перестали працювати, вони просто застаріли. Росія була до цього не готова.
Україно-російським відносинам необхідна була перезавантаження, але з обов’язковою умовою нової якості, нових підходів один до одного. І не варто було цього боятися. Було б правильно, і вельми далекоглядно, якби таке розуміння ситуації склалося в обох сторін і стало б вище амбіцій, образ і колишніх помилок. Таке розуміння стало б однією з найважливіших складових миру і стабільності в регіоні, потужним поштовхом до зміцнення довіри, поваги і партнерства. Це відкрило б нові перспективи до подальшого розвитку і прогресу обох держав.
Є підозра, що за останні кілька років кремлівські мужі вже багато в чому усвідомили, що відносини Москви і Києва більше не зможуть будуватися тільки на зручних позиціях сили, тиску і шантажу, які до недавнього часу диктувала Москва. Звичайно, в актуальний період нинішньої української влади необхідно бути адекватною в розумінні переваги Москви по багатьом позиціям, але навіть з урахуванням цього вона наполегливо прагне запропонувати Росії інший формат відносин: прагматизм, стабільне стратегічне й економічне партнерство з урахуванням національних інтересів не тільки однієї сторони, а вже обох сторін.
Журнал Україна