Справа Щербаня по-українськи: кого посадять невідомо

Февраль 25 08:32 2013

Перебіг судового процесу над Тимошенко у справі Щербаня засвідчив, що в разі потреби влада готова довести вину будь-кого у будь-чому в «найкращих» традиціях совкового правосуддя.

Черговий судовий процес над Юлією Тимошенко, цього разу у справі про вбивство Євгена Щербаня, схоже, стане ще одним кроком до дискредитації судової та правоохоронної системи у межах «сімейної» моделі держави Віктора Януковича. Спостереження за перебігом судових засідань, ознайомлення з аргументами Генпрокуратури, поведінка осіб, що виступають на процесі як свідки, плутаність та іноді взаємосуперечливість й абсурдність їхніх свідчень на тлі категоричності тверджень державного обвинувачення (що все доводить озвучену заздалегідь керівництвом ГПУ і держави провину Тимошенко в організації вбивства) наочно ілюструють, що це показове дійство буквально підганяється під заздалегідь визначений результат.

На повну потужність використано можливості нового Кримінально-процесуального кодексу, який дозволяє свідчення з посиланням на третіх осіб, якими у справі Щербаня виступають або небіжчики, або причетні до злочину емігранти. Складається враження, що стаття про «третіх осіб» узагалі була створена для того, щоб засудити Тимошенко до довічного ув’язнення. При цьому свідки погано приховують свою залежність від правоохоронних органів, на користь версії яких і свідчать. У деяких із них дивна поведінка, яка може наштовхувати на думку про страх «очної ставки» з обвинувачуваною. Так, після того як Юлія Володимирівна побажала взяти участь у засіданні, де мало бути заслухано свідчення Володимира Щербаня, який у 1990-х очолював Донецьку облдержадміністрацію (див. «Дійові особи»), той раптово «захворів».

Мертві бджоли не гудуть?

Першим відбувся допит свідка Ігоря Мар’їнкова, який не приховував, що відразу ж має намір покинути межі Україні «у справах бізнесу». Щоправда, його спогади виявилися схожими на імпровізацію актора провінційного аматорського театру. Майже 17 років він ані пари з вуст не випускав про причетність до цього злочину Тимошенко. А ось тепер «згадав усе», хоча ці спогади аж ніяк не тримаються купи. У своїх виступах він назвав із десяток осіб, чиї слова 16-17-річної давності дають йому підстави говорити про провину екс-прем’єрки. Більшість із них нині мертві або зникли безвісти. Пікантності ситуації додає те, що Мар’їнков уже свідчив у цій справі 2003 року, коли й засудили вцілілих членів банди Кушніра, яка організувала вбивство Щербаня, але тоді він про Тимошенко не згадував.

Зараз він по-різному пояснює, чому мовчав. 13 лютого заявив, що свідчив про співучасть екс-прем’єрки ще 2002-го, але його показання «загальмувала» прокуратура. «Може, це тому, що дехто пив чай із президентом», — зіронізував Мар’їнков. Дивне свідчення: легенда про «чай» із Кучмою, завдяки якому Тимошенко нібито пережила опалу свого патрона Лазаренка, стосується 1999 року. А в 2002-му проти неї було порушено кілька кримінальних справ, сама вона ледве вийшла з-під арешту (проти судді, який її звільнив, негайно порушили справу), під вартою залишалося чимало близьких їй людей. 14 лютого 2013-го Мар’їнков натомість натякне, що побоювався свідчити проти Тимошенко.

Він не називає точної дати, коли бачив «миле спілкування» покійних Мільченка та Кушніра (див. «Дійові особи»), через яких нібито виконувалося замовлення на вбивство Щербаня, з Тимошенко. «Пізня осінь» — ось і все. За бажання слідство могло б пошукати й інших свідків тієї розмови, зокрема поміж працівників готелю. Але тоді доведеться пояснювати, чому протягом двох днів допиту Мар’їнков свідчить то про те, що вся компанія спілкувалася «на третьому поверсі біля ресторану», то про те, що це було «біля ліфта», то про те, що всі йшли по вестибюлю повз ресепшн. Таку забудькуватість через понад півтора десятиліття можна зрозуміти, якби не те, що в інших випадках Мар’їнков виявляє неабияку пам’ять.

Так, на запитання захисників Тимошенко, у що вона була вдягнена того дня, Мар’їнков без сумніву засвідчив: «Сумка в Тимошенко була «Шанель». Ні… сумка була «Гуччі», а пахла вона «Шанель». Вдягнена у «Луї Віттон». Дивна спостережливість. Особливо коли зважити на той факт, що перша лінія одягу «Луї Віттон», марки, яку Тимошенко справді полюбляла під час свого першого прем’єрства, вийшла у світ лише через два роки після описаних свідком подій. Сама Юлія Володимирівна в середині 1990-х носила мішкуваті чорні піджаки, про що красномовно свідчать фото тих років. Утім, ще дивнішою є математика. За два допити в суді свідок назвав три різні суми, нібито сплачені Тимошенко/Лазаренком за вбивство Щербаня: $3 млн, $1,8 млн і $2 млн. На запитання захисника Тимошенко Олександра Плахотнюка Мар’їнков відповів: «Это около трех миллионов — и 1,8, и 2».

Зрештою, інколи свідок, схоже, взагалі не розумів, про що йдеться. Так, 13 лютого прокурор Олег Пушкар заявив, що на Мар’їнкова чинив тиск депутат від опозиції Костянтин Бондарєв. Начебто нардеп навідувався до свідка й «дуже наполегливо намагався з’ясувати, які показання той даватиме». З цього приводу, каже прокурор, останній навіть написав заяву. Але сам Мар’їнков у суді, в залі засідання, заявив, що тиску на нього не було, а в останні два роки йому ніхто не погрожував.

Попри очевидні проколи в доказовій базі, державне обвинувачення все ж стоїть на своєму. «Адвокати намагалися тиснути на свідка шляхом дублювання своїх одних і тих самих запитань, на які той уже відповів», — пояснив після засідання плутані показання свідків прокурор Олег Пушкар. «Це не змінює ситуації, адже він розповів, звідки йому відомо про події, які мали місце в 1996 році, яку роль у них відігравала підозрювана, чітко вказав на Тимошенко як на особу, відповідальну за оплату організації замовного вбивства Щербаня», — додав він.

  Article "tagged" as:
  Categories: