Тарифи на ЖКГ: для українців готують «космічні ціни»

Февраль 01 13:06 2013

У нинішньому році тарифи на ЖКГ злетять вгору. Однак в уряді наполегливо не бажають в цьому зізнаватися. Замість цього чиновники фонтанують гучними заявами і дивними ідеями, покликаними вирішити хронічні проблеми галузі. Як, наприклад, нещодавнє популістське пропозицію прем’єра підвищити тарифи тільки «для багатих». Враховуючи, що себе-то чиновники завжди відносять до категорії «бідних», стає зрозуміло, кому в підсумку доведеться платити за некомпетентність чиновників, відповідальних за реформу ЖКГ.

Багаті теж платять?

Призначення на посаду віце-прем’єра Олександра Вілкула багато хто сприйняв позитивно. Ще б пак: один з найбільш проблемних ділянок урядової роботи — комунальне господарство — відданий під патронат людині, за чутками, що зумів зарекомендувати себе в якості досвідченого господарника. Протягом останніх п’яти років пан Вілкул входив до десятки найкращих топ-менеджерів України та в бутність губернатором Дніпропетровської області його не раз обдаровували державними преміями як прем’єр, так і Президент.

Але такий імідж багато в чому був забезпечений високим заступництвом і активною роботою зі ЗМІ. На новій посаді своїх кращих розрекламованих якостей ні Олександр Вілкул, ні міністр регіонального розвитку і ЖКГ Геннадій Темник, що працював в Олександра Юрійовича заступником у Дніпропетровській ОДА, поки що не проявили. Навпаки, від самого животрепетного і болючого питання — довгоочікуваних перетворень в ЖКГ — вони одразу дистанціювалися, залишивши право коментувати дії уряду з цього напрямку самому прем’єрові, на якого і без того зараз вішають усіх собак.

З розрахунків Нацкомісії з регулювання комунальних послуг, переданих Кабміну 14 січня, випливає, що тарифи на них можуть зрости в цьому році в середньому на третину. Наприклад, плата за обігрів середньостатистичної однокімнатної квартири площею 32,5 кв. м у порівнянні з вереснем минулого року збільшиться на 75 грн., двокімнатної в 47,5 кв. м — на 110 грн., трикімнатної у 62,8 кв. м — на 146 грн.

У той же день пан Азаров поспішив заявити про безпідставність спекуляцій навколо підвищення тарифів, оскільки «соціальний захист населення — це один із пріоритетів державної політики». Однак через кілька днів глава Кабміну підкоригував свої «заспокійливі» мови (пригадавши, що вже 29 січня до Києва прибуде місія МВФ): «Ми сказали, що готові для тих, хто має європейську зарплату і доходи, встановити тарифи, які відповідають собівартості товару. Це соціально справедлива система, заперечувати яку просто нонсенс «.

Ідея з тарифами для багатих далеко не нова. У бутність столичним мером їх хотів ввести ще Леонід Черновецький. Тоді планувалося встановити 12 градацій для різних груп населення в залежності від одержуваних доходів.

«Тариф не повинен залежати від того, хто перебуває на іншому кінці» труби «. Інакше ми потрапимо в нову корупційну пастку. У всьому світі справедливість встановлюється збільшеними податками на доходи багатих, а не регулюється комунальними тарифами», — каже екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Розуміють це і в уряді і готуються не до вибіркового, а до масового підвищення вартості комуналки.

Це підтверджує і бюджет 2013 р., в якому вкрай цікаво прописані два пункти. Перший — про те, що компенсація з бюджету вартості електрики для подачі населенню води зменшиться на 100 млн грн., До нуля. Другий на 3 млрд грн. зменшує суму компенсації витрат місцевим бюджетам на водопідготовку, виробництво і постачання тепла населенню і бюджетним організаціям. Тобто в уряді і Верховній Раді впевнені, що компенсації більше не потрібні. Адже заявленої у бюджеті суми вистачить хіба що на погашення частини боргів попередніх років.

Все за рахунок народу

Інше питання, яким чином в Нацкомісії вивели необхідність збільшення тарифів саме на третину? Адже механізм такого розрахунку до цих пір залишається таємницею за сімома печатками. Точно відома єдина складова — вартість газу, в іншому чиновникам доводиться покладатися на розрахунки самих комунальників, які безсоромно завищують вартість своїх послуг.

Дослідження, проведені Громадським комітетом захисту конституційних прав громадян, показали, що завищені тарифи формуються за схемою завищення витрат, для чого, приміром, враховуються застарілі нормативи витрат тепла. Так, у Києві для розрахунку вартості опалення зараз використовується показник середньої річної температури повітря в опалювальний період -1,1 градуса Цельсія, тоді як 2011 р. він склав +0,7. У Луганську замість +0,3 в розрахунок береться температура -1,6 градуса, в Миколаєві, відповідно, не +2,35, а +0,4 градуса. Крім того, застосовуються завищені нормативи споживання тепла на квадратний метр опалювальної площі. В результаті за опалювальний сезон 2010-2011 рр.. кияни, за даними комітету, переплатили понад 1 млрд грн., жителі Луганська та Миколаєва — більше 80 млн.

Змінити цю ситуацію може тільки забезпечення всіх споживачів лічильниками на тепло і воду. За станом на 1 січня 2012 р., за даними галузевої статистики, в багатоквартирних житлових будинках 43,7% квартир обладнані лічильниками холодної, 15,9% — гарячого водопостачання, 38,3% — теплової енергії та регуляторами температури. А щоб встановити лічильники тепла у кожного приватного споживача, знадобиться 2-3 млрд грн. І цю ношу влада вирішила покласти на споживачів: нещодавно Кабінет Міністрів зареєстрував у парламенті законопроект, що зобов’язує громадян до 2017-2018 рр.. встановити в квартирах такі лічильники.

Але і це не панацея від усіх бід, так як ще існує проблема термомодернізації житла. Без держпідтримки модернізація застарілого житлового фонду неможлива, адже за рахунок стрімко збіднілих громадян цю програму реалізувати нереально. У держави грошей на неї теж немає.

Але головна проблема полягає в неефективності пропонованих чиновниками шляхів вирішення комунальних проблем. Першим кроком мало б стати стимулювання самих комунальників до скорочення витрат. Зараз компаніям невигідно проводити модернізацію і знижувати споживання енергоресурсів, оскільки Нацкомісія з регулювання комунальних послуг тут же зріже їм тариф.

«Підвищення розцінок треба ставити в пряму залежність від вкладених інвестицій, поліпшення якості послуг, оптимізації втрат у мережах. Кабміну нічого не коштує стимулювати підприємства ТКЕ, наприклад, даючи інвестнадбавку в тарифі лише тим компаніям, які й без неї показують прагнення економити, не помічені в перебоях з тепло-та електропостачанням. Паралельно за такі порушення можна вводити штрафи «, — відзначає старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін.

Борг перед «своїми»

Але вищі ешелони влади, очевидно, в цьому не зацікавлені. Той же Олександр Вілкул вважає за краще працювати на публіку, вирішуючи точкові проблеми і рапортуючи про свої «досягнення» на всю країну. Нещодавно він похвалився, що саме завдяки його втручанню Запорізький міськвиконком скасував своє рішення про підвищення розцінок на водопостачання та водовідведення, запевнивши, що уряд тримає на постійному контролі рівень тарифів в областях. Однак проти необдуманого їх збільшення для всього населення чиновник чомусь не говорить. Очевидно, саме тому, що випливає з цього підвищення доходів теплокомуненерго зробить їх ще більш привабливими для майбутніх власників.

Ці компанії влада планомірно готує до приватизації вже давно і щосили намагається, щоб майбутні власники отримали не «головний біль», а вельми прибуткові активи. Ключові законодавчі нововведення, що дозволяють вирішити дану проблему, набули чинності ще в лютому минулого року. Згідно зі змінами, внесеними до Закону «Про житлово-комунальні послуги», інвестиційна складова (в тому числі і витрати на погашення залучених для модернізації кредитів) має бути невід’ємною частиною економічно обгрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

«Проблеми неефективності комунального господарства попросту перекладають на споживачів. Замість того щоб стимулювати господарюючі суб’єкти до енергозбереження і скорочення витрат, їм, навпаки, збільшують тарифи за рахунок інвестиційної частини, впровадивши, таким чином, додатковий податок на споживача», — вважає екс-глава комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування Анатолій Семинога.

Така формула покращення матеріального стану комунальних компаній дозволяє швидше підготувати їх до продажу: новим власникам дістануться прибуткові активи, які не потребують надмірних інвестицій. Сам же пан Вілкул активно ратує за прихід в комунальне господарство приватного бізнесу.

«Наше завдання, як центрального органу виконавчої влади, відпрацювати такі кроки і провести такі зміни в нормативній базі, які дозволять залучати в галузь інвестиції. Розвиток державно-приватного партнерства, прихід бізнесу в системи життєзабезпечення — наш пріоритет», — заявив він нещодавно. Власне кажучи, віце-прем’єру є для кого старатися.

Олександра Вілкула давно називають людиною Ахметова. Він довго працював у компаніях донецького мільярдера і навіть був удостоєний звання почесний директор гірничорудного дивізіону ТОВ «Метінвест-холдинг» — одного з найважливіших активів олігарха, який, судячи з лобіювала призначенням свого управлінця у віце-прем’єри за ЖКГ, має види і на теплокомуненерго.

  Categories: