Моляться і судяться

прихожани храму, доля якого нині вирішується в судах. А все тому що він стоїть на шматочку землі в самому центрі Рівного. Ця ділянка – золоте дно. За храм і ділянку біля нього нібито давали півмільйона доларів, тож єпархія заповзялася його продати.

Церковні війни і поділ храмів – ці поняття були буденністю в 90-х роках минулого століття. А сьогодні вони звучать швидше як щось виняткове. Релігійне життя-буття давно увійшло в спокійне русло, віряни моляться у своїх храмах, вирішують приходські проблеми і вже практично не сперечаються про те, кому належить та чи інша культова споруда. Проте прихожани однієї з міських церков досі борються за свій храм. Що­правда, опонентом громади виступає єпархіальне управ­ління, а не інші віруючі. Йдеться про церкву Святого Миколая-Чудотворця (УАПЦ), що на вулиці Словацького, 12.

Це приміщення, за рішенням міської ради, належить УАПЦ з початку 2000-х років. Із 2003 року дві кімнати з тильного боку будівлі відвели під каплицю, де проводять богослужіння. В цьому ж домі діє й братство Святого Андрія Первозванного.

– Ця будівля належала громаді автокефальної церкви ще до 1939 року, тут жили священики, – розповів староста церкви Святого Миколая-Чудотворця Микола Вельгус. – Тож громада звернулася до міської ради з проханням передати нам приміщення на вулиці Словацького, 12. Ми просили, щоб приміщення віддали громаді церкви св. Стефана (вона розміщується на Грабнику, – авт.), адже окрема громада на той момент ще не була зареєстрована. Але поки документи дійшли до голосування, то депутати виділили приміщення на єпархіальне управління, хоч і воно ще не було офіційно зареєстроване. Коли тодішній міський голова Віктор Чайка вник у ситуацію, то підписав розпорядження про передачу приміщення Українській автокефальній церкві. Згодом ми отримали свідоцтво про власність. Коштом громади відремонтували приміщення, зробили в ньому стелю, підлогу. Все тут було в жахливому стані, бо ж будинку більш як сто років. А кілька років тому нам повідомили, що єпархіальне управління збирається продати будівлю і землю. Натомість нам пообіцяли, що на вулиці Вербовій збудують нову церкву. Однак там і досі нічого немає. Тим часом ми дізналися, що на наше приміщення вже знайшли покупця, який пообіцяв заплатити за будинок (площа майже 150 квадратних метрів) і ділянку (14 соток) півмільйона доларів. Тоді ми й розпочали боротьбу за нашу церкву.

Єпархіальне управління в Рівному не працює вже кілька років, митрополит Львівський Макарій, який управляє Рівненсько-Волинською єпархією, приїздить на Рівненщину один-два рази на рік. Тож частина будівлі, де раніше було єпархіальне управління, нині стоїть порожня. А в храмі щонеділі і на свята двоє священиків правлять службу Божу.

Тим часом протистояння, тепер уже в судах, не припиняється. Представники єпархії і релігійної громади мають свідоцтво про право власності на будівлю та оскаржують документи свого опонента. Інтереси громади в суді представляє один зі священиків храму, отець Степан, котрий має юридичну освіту. Він наполягає, що єпархіальне управління отримало свідоцтво про власність із порушеннями.

Через конфліктну ситуацію керівництво єпархії кілька років тому навіть намагалося відсторонити від богослужінь настоятеля церкви Святого Миколая-Чудотворця отця Івана (Поляницю) і замінити його іншим священиком. Однак громада ухвалила рішення про вихід з-під адміністративного підпорядкування єпархії, а згодом і з-під руки предстоятеля УАПЦ Мефодія, а нового батюшку до богослужінь не допустила.

Староста храму Микола Вельгус (ліворуч) і отець Степан переконані, що церква має належати громаді, а не єпархії

Віряни зверталися за допомогою до міської влади. Там кажуть, що не можуть втрутитися, адже будинок давно не належить місту.

– Ми не проти піти з цього приміщення, – додає Микола Вельгус. – Натомість хочемо, щоб новий власник, який купить будівлю, відшкодував громаді те, що ми вклали в реконструкцію. За всі роки на це потрачено приблизно 200 тисяч гривень. Крім того, хочемо, щоб нам дали іншу ділянку в місті, щоб ми могли збудувати собі новий храм. Громада у нас невелика, трохи більш як сто чоловік. Але ми дуже дружні, бо ж усі разом перетворили напівзруйноване приміщення в храм, багато пережили, відстоюючи нашу церкву.

Віряни не приховують, що суд можуть програти, однак готові йти до кінця в боротьбі за свій храм.

– 24 лютого має бути чергове судове засідання, – розповів настоятель храму отець Іван. – Коли суд ухвалить якесь рішення – ще не знаємо. Крім того, ми звернулися й до Європейського суду з прав людини. Нам повідомили, що справу вже взяли до роз­гляду. Щоправда, справи там розглядають по кілька років. Але ми відступати не будемо. Люди налаштовані рішуче. Будемо бастувати, якщо потрібно.

Наталія КОРКОШ

Від редакції: На жаль, не вдалося отримати коментар з приводу описаної вище ситуації від керуючого Рівненсько-Волинською єпархією, митрополита Львівського Макарія. Інформаційний запит редакція надіслала до єпархії електронною поштою 13 лютого. Однак через велику зайнятість митрополита відповіді поки що немає. Як повідомив секретар-референт Львівської єпархії УПАЦ протодиякон Тарас Солук, митрополит надасть коментар найближчими днями. Сподіваємося, що вже в наступному номері нашої газети читачі зможуть ознайомитися з цією інформацією.

Коментар із приводу

Володимир ХОМКО, міський голова Рівного:

– Приміщення на вулиці Словацького – не міське, тож ми не маємо права втручатися в цю справу. Це безпрецедентний випадок, бо громада храму судиться з єпархією. Але остаточну крапку в цій справі має поставити суд. До мене приходили парафіяни, але я не хочу й не буду цією справою займатися, немає в мене таких повноважень. Як суд вирішить, так і буде.