Хто кого?

Январь 12 11:30 2012

Точки незаконної торгівлі, де нашим дітям продають цигарки і алкоголь, намагаються ліквідувати міліція і влада. На чиєму боці в цьому протистоянні перевага, з’ясовував під час спеціального рейду наш кореспондент.

– Торгових точок у Рівному більше ніж достатньо: працює понад 500 продовольчих магазинів і 21 ринок. Але всі знаємо й з півсотні точок стихійної торгівлі просто на вулиці, де продають поштучно цигарки неповнолітнім. Заплющувати очі на їхнє існування у нас не звикли, міліція бореться з цими порушниками. Влада вирішила допомогти правоохоронцям: за розпорядженням міського голови в Рівному створили робочу групу з метою упередження стихійного продажу алкоголю, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів неповнолітнім. Ліквідувати незаконну торгівлю можна!

Саме так Валентина Кухарець, начальник відділу торгівлі управління торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування населення, про­інструктувала перед виїздом у перший спільний рейд стихійними базарчиками учасників робочої групи – представників міськвідділу міліції, управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, санстанції, служби у справах дітей і, звісно, журналістів. Рейд провели напередодні нового року. Наскільки він був успішним, судіть самі.

ЯК НАХАБНІТИ, ТО НА ВСЮ КОТУШКУ!

Мабуть, цим принципом керуються четверо жінок, які роками, не ховаючись, продають поштучно цигарки біля центрального універмагу. На жаль (а їм – поки що на щастя), у пообідню пору торговок тут ще не було.

– Вони приходять пізніше, коли підлітки починають кучкуватися, – добре знає ситуацію Інна Самолюк, представниця міської служби у справах дітей. – Завітаємо сюди іншим разом: добровільно ці люди свого бізнесу не полишать.

«ЛЮБЛЯЧА БАБУСЯ» ІЗ СИНЦЕМ ПІД ОКОМ

Молдавська «Дойна», російська «Прима», якісь мало кому знайомі білоруські цигарки – і все це без українських акцизних марок, у розкритих пачках на брудному мокрому прилавку, складеному з двох старих овочевих ящиків на тролейбусній зупинці «Дванадцята школа». Тут же – цукерки-льодяники і жуйки в потертих обгортках, поряд – зернята, «приправлені» волоссям і сміттям у засмальцьованій пластиковій мисці. Це – крам сімдесятирічної пані, яка спочатку назвалася Катериною, потім – Валентиною, аж поки не зрозуміла, що міліціонери не жартують і можуть затримати її для встановлення особи. Лише тоді сказала справжнє ім’я і прізвище, які й записали в протокол.

– Мушу сама утримувати двох онуків, підробляю ці нещасні копійки, – мало не плаче стара, не забуваючи зиркнути, чи «діє». – Син безробітний, допомогу не отримує, а невістка… (тут бабця не оминула гостренького слова – авт.) завіялась кудись, діточок покинула…

Надворі мокрий сніг із дощем, а на торговці – літні туфлі, натягнуті на товсті шкарпетки, осіння куртка, одягнута поверх старого плаща-пуховика. Портрет довершували синець під оком і характерний запах: бабуся зігрівалась алкоголем. Дивно, але коли учасники рейду стали розповідати жінці, яку, начебто, люта недоля закинула в протиправний бізнес, що її родина може отримувати кілька видів допомоги від держави, набагато більше, ніж можна вторгувати на цигарках і зернятах, та не дуже зацікавилася. Вона розписалася під протоколом і неохоче заходилася збирати крам. У чому ж справа?

Відповідь за кілька днів знайшли працівники служби дітей, які відразу після рейду зателефонували директорові школи, в якій вчаться онуки торговки. З’ясувалося, що тато цих учнів працює, діти охайні, доглянуті й нагодовані. І уроків вони не пропускають, отже, претензій щодо виконання батьківських обов’язків нема. А от бабуся в школу не приходила ніколи…

КОТЯЧА І СОБАЧА МАТИ

– Малолітнім цигарок не продаю, і поштучно теж – нікому. Запитайте хоч у кого, підтвердять, – запевняла добре вже промерзлих під вітром і дощем учасників рейду Любов Тихонівна, пенсіонерка, яка причаїлася від негоди і людських очей під піддашком будівельного паркану на вулиці Степана Бандери.

Коло жінки – п’ять дворових собак і котик, усі поглядають на неї відданими очима. Не дивно: поряд, під парканом – чималі миски з собачими обідами і водою. Діти, одне по одному, стрибають через калюжі второваною стежкою до несанкціонованої ятки.

Підходимо. На імпровізованому прилавку – ті ж таки зернята, жуйки, цукерки, шоколадні батончики. На відміну від попередніх, виглядають чисто. Цигарок на прилавку нема: вони заховані в пакеті.

– Чи знаєте ви, що не можна торгувати на вулиці в невизначених місцях?

– Звісно, знаю. У мене пенсія – 860 гривень, з них 400 йде за квартиру. А вдома – п’ятнадцять голодних котиків. Для них і от для цих красенів (жінка потріпує по спині великого чорного пса, що охоронцем сидить упритул до неї) й заробляю на харчі. А протокол складайте, це ж ваша робота.

Пані витирає руки ганчіркою, дмухає в кульочок і тут же намірює в нього скляночкою насіння ще одному юному покупцеві.

– Зернята в мене дуже смачні, з двох шкіл по них приходять…

ХТО ВИНЕН?

Масова самовільна торгівля – немов кістка в горлі для санстанції й міської влади. Скільки вже років у нас намагаються припинити стихійний продаж продуктів навколо центрального ринку і промислових товарів коло ринку Дикого! Порядок там трохи навели. Та варто міліцейському наряду відійти хоч на чверть години, і знову торг, як на ярмарку.

Те саме відбувається в місцях стихійної торгівлі цигарками.

– Міліція давно вже проводить рейди цигарковими точками, – розповів начальник дільничних інспекторів міськ­відділу міліції Юрій Зімка. – Ті, хто незаконно торгує з рук тютюновими виробами, повинні знати, що як би вони не ховалися, рано чи пізно будуть покарані за свою протиправну діяльність. Щоб ліквідувати вуличну торгівлю цигарками, допомога міської влади і преси нам неабияк потрібна. Якби міліція мала хоч трохи більше людей на цій ділянці роботи, стихійних базарчиків уже б не було. Більшість людей, яким роз’яснили, що вони торгують незаконно, і яких попередили про правові наслідки таких дій та притягнули до відповідальності, більше не потрапляють у поле зору міліції. Лише одиниці сплачують штрафи і торгують цигарками далі.

Якою буде тепер доля стихійних цигаркових базарів? Хотілося б відповісти, що зі створенням робочої групи вони зникнуть назавжди. Але навряд чи. Чому? Бо на них не тільки продають цигарки у розсип, але й купують їх. Попит же не­одмінно породжує пропозицію. Щоб ця біда зникла, до боротьби повинні долучитися й ми, усі свідомі рівняни. Допоможіть міліції власним бойкотом. Не купуйте нічого у вуличних торговок. Тоді й бабки, які радіють мідякові, «навареному» на продажі нашим дітям кількох цигарок чи засохлої цукерки, самі собою кануть у Лету.

Сергій СНІСАРЕНКО

write a comment

1 Comment

  1. Январь 13, 09:39 #1 Nex

    Вони всі відстібають мзду міліції, тому потопити їх неможливо. А взагалі явище жахливе — брудні бабки на грязних ящиках в оточенні бродячих котів і собак. За страну обидно!

    Reply to this comment

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.