Ті, хто робить добро,

Январь 11 10:39 2012

Анна Ільюк зі своєю першою підопічною Світланою Хомич

набагато щасливіші за тих, хто це добро приймає

У цьому переконані рівненські волонтери, які допомагають онкохворим дітям. Дякуючи їхній підтримці, турботі та опіці, вдається рятувати життя дітей.

НОВОРІЧНЕ ДИВО

Рівнянки Анна Ільюк та Мар’яна Рева кілька років працюють волонтерами благодійного фонду. Дівчата розповідають, що напередодні та під час новорічно-різдвяних свят у людей з’являється бажання робити подарунки.

– Минулого року напередодні новорічної ночі до матері хворої на рак дитини подзвонив невідомий чоловік і попросив її зустрітися. Жінка чекала на незнайомого біля лікарні. Прийшовши, він привітав її з новим роком та передав кілька тисяч гривень на лікування дитини. При цьому чоловік навіть не назвав свого імені. Найцікавіше, що саме цієї суми не вистачало для повноцінного лікування, – розповідає новорічну історію Мар’яна Рева.

Тому дівчата знають, що у новорічну ніч таки трапляються дива. І творять їх звичайні люди з відкритим серцем і щирими намірами. За час своєї волонтерської діяльності Анна та Мар’яна зустріли багато таких благодійників. Вони переконані: світ не без добрих людей, і такі люди швидко реагують на заклики про допомогу.

ЯК СТАТИ ВОЛОНТЕРОМ

До волонтерства Анна і Мар’яна прийшли різними стежинами. Мар’яну попросили здати кров для хворої дитини. Втім, її група крові не підійшла. Бажаючи хоч чимось бути корисною, дівчина долучилася до іншої благодійної ініціативи, в рамках якої збирали кошти на придбання спеціального матраца від пролежнів для хворого хлопчика. Ось так, раз допомігши, Мар’яна уже не могла відмовитися від цієї справи.

Натомість Анна Ільюк уже мала досвід роботи у благодійному фонді. А після повернення з-за кордону відчула, що в житті чогось бракує.

– Мені хотілося допомогти всім дітям: сиротам, інвалідам, онкохворим. У голові вирували десятки ідей. Здавалося, що зможу об’їздити всі дитячі будинки, сиротинці та лікарні області, – пригадує Анна. – Але, на жаль, все виявилося не так просто. Розпочала із благодійного проекту «Опіка», в рамках якого організували різні благодійні акції. А у травні минулого року відкрила благодійний фонд «Скарбниця Надії». І хоч ми допомагаємо різним людям, основна наша діяльність зосереджена на онкохворих дітях.

РАК – ЦЕ НЕ ВИРОК

Сьогодні у фонді працює понад двадцять волонтерів, які за будь-яких умов, не зважаючи на погоду, фізичний стан, сімейні проблеми, кожної миті готові всіляко допомагати.

– Коли я зібралася йти у відділення онкогематології обласної лікарні, мені безліч разів говорили не робити цього, переконуючи, що психологічно дуже важко перебувати в оточенні онкохворих дітей, – розповідає Анна. – Більшість думає, що онкохворі – це смертники, яким нічого не допоможе, а діагноз рак – це вирок. Проте статистика свідчить: 70-80% онкохворих дітей виліковуються.

Свого часу Мар’яна теж вважала, що рак – невиліковна хвороба, а хвора людина, а тим більше дитина, протягом року просто вмирає.

– Коли я вперше прийшла у відділення онкогематології, мене дуже вразили дівчатка в хустинках, які бігали і сміялися. Я дивувалася, як можна веселитися, маючи таку страшну хворобу. Після побаченого у мене змінився світогляд, – пригадує Мар’яна Рева. – Безперечно, є такі дні, коли дитині дуже погано, але бувають й такі, коли їй стає легше. Тоді малеча грається, сміється, розказує історії.

Першою, ким почала опі­куватись Анна Ільюк, стала Світлана Хомич. У неї був страшний діагноз – саркома ноги і останній курс хіміотерапії. Кожна мить могла стати для дівчинки останньою. На щастя, у березні минулого року Світланка вилікувалася. Дівчинка вже потихеньку ходить.

Найболючішою для во­лонтерів стала історія півторарічного хлопчика-сироти, якого лікують усім світом. Він потрапив до лікарні з дитячого будинку торік у березні з пухлиною нирки. Тоді йому було 10 місяців. 18-річна мама від нього відмовилася. А волонтери з першого ж дня почали збирати кошти на обстеження, памперси, харчування. Хлопчик пережив дві операції, пройшов вісім курсів хіміотерапії (залишилося ще чотири). Тепер він помаленьку вчиться ходити.

– Коли дитина долає свою хворобу – це для нас велика радість, ніби розтягнута у часі, яка завжди є всередині тебе. А фраза «Ми вже пішли в школу» взагалі викликає емоції на межі ейфорії, бо означає, що дитина повернулася до нормального життя, – каже Мар’яна Рева.

ВІРА ДИТИНИ – НАЙСИЛЬНІША

Ті онкохворі діти, кому більш як десять років, добре розуміють, що відбувається. Але їхня віра в те, що вони житимуть, сильніша за віру батьків, лікарів і всіх разом узятих людей. Багато батьків бояться слова «рак».

– Траплялося, що батьки зневірювалися, хотіли забрати дитину і відмовлялися продовжувати лі­кування. Переконавши їх не робити цього, ми рятували дітям життя, – розповідають волонтери. – При­ємно, що чимало людей відгукуються, не залишаються байдужими до чужої біди. Один чоловік щомісяця телефонує і запитує, якій дитині потрібні гроші, щоб передати їх особисто в руки батьків. Є такі люди, які самі приходять у лікарню. Хтось кидає гроші в скриньку.

– Сьогодні я по-іншому дивлюся на деякі речі, розумію: якісь наші хвилювання, переживання, що в певний момент здаються чи не найбільшою трагедією життя – це дрібниці, порівняно з тим, що переживають діти і їхні батьки, зустрівшись зі страшним діагнозом «рак», – зізнається Анна Ільюк. – Насправді в нашому житті дуже мало таких речей, які можуть довго залишатися важливими. Розумію, що у мене насправді все добре, адже я здорова, здорові мої рідні і близькі люди, у мене є сім’я, яка мене підтримує, друзі, улюблене заняття. Я просто дякую Богу за всі ці блага і прошу його давати мені сили допомагати людям, які цього потребують.

Марина ФУРС

write a comment

2 комментария

  1. Февраль 02, 11:20 #1 Чужої біди не буває

    Більше треба писати про таких людей. Я переконана в нашому місті багато щирих та мудрих людей, які можуть допомогти чужій біді, але не знають як.
    Марино, добавте в кінці адресу, контактні телефони та сайт.
    Дуже гарна стаття.

    Reply to this comment
  2. Февраль 03, 21:11 #2 Анна Ільюк

    http://poryatunok.at.ua/index/0-3

    Голова благодійного фонду Анна Ільюк 0976719443
    Заступник благодійного фонду Мар»яна Рева 0984526916

    Reply to this comment

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.