Гімназисти зіграли виставу німецькою мовою і перемогли

Декабрь 22 09:35 2011

«Своєю відвертістю німецькі театральні педагоги просто увірвались у наш особистий простір і змусили вивернути його назовні до глядача…» Саме так, із незгасаючим захватом гімназисти Рівненської гуманітарної гімназії, учасники театрального гуртка, згадують свій перший у житті театральний семінар – чотири дні з найкращими берлінськими педагогами зі сценічного мистецтва Брігітою Оельшлегер, Йенсом Нойманом і Йоргом Ізермейєром. Ці фахівці приїхали до Києва, щоб допомогти українським фіналістам із шкільних театрів відшліфувати конкурсні вистави.

Вони ж увійшли до складу журі, яке «повірило» саме рівненській учнівській трупі. Дарма що десять гімназистів-старшокласників (Дмитро Пономарьов, В’ячеслав Остащенко, Роман Хорішман, Юлія Фурсович, Катерина Петрова, Анастасія Савич, Ірина Тихонюк, Вікторія Шоха, Георгій Бордюг, Ольга Полюхович) зібралися, щоб разом грати на сцені, лише кілька місяців тому. Та за цей короткий час вони стали кращими.

Привід був достойний. На початку лютого серед учасників ініціативи «Школи: партнери майбутнього» (PASCH) міністерства закордонних справ Німеччини оголосили конкурс на кращу театральну постановку. І рівняни повернулися зі столиці з перемогою.

Тепер щасливі гімназисти навперебій згадують, як долали попередні етапи конкурсу. Беззаперечна умова: написати і поставити власну п’єсу німецькою мовою. Із мовою проблеми не було – її в гуманітарній гімназії вивчають як другу іноземну. Знайшовся і текст.

– Початковий сценарій запропонувала вчителька-волонтерка з Німеччини Коріна Еманн, – згадує Роман Хорішман. – Там герой читав із щоденника історії зі своєї молодості. Ми ж вирішили все змінити. У рівненському варі­анті батько розповідає синові про своє перше, юнацьке і романтичне, але нереалізоване почуття. Навіщо? Щоб допомогти здійснити нелегкий вибір: або залишитися з подругою й зберегти кохання, або використати можливість поїхати вчитися за кордон. Студентські роки, перспективи, відкриття… Берлінський Ромео виявився прагматиком. Хлопець їде. Але скільки за двадцять сценічних хвилин було вимовлено ніжних та образливих слів, скільки відвертості, скільки розуміння власної сутності прийшло, яка рефлексія! Крики, сварки, істерики, аж раптом – освідчення в коханні…

– Найемоційніші сцени спектаклю нам зрежисерували вже в Києві, в Гете-інституті берлінські метри, – каже В’ячеслав Остащенко. – Це були нескінченні, по вісім годин на день, репетиції, сповнені творчого шаленства і повної самовіддачі. Й жодного слова українською! За цей час словниковий запас кожного з нас щонайменше по­двоївся. Інакше ми б одне одного не розуміли!

Спектаклі суперників – учнів із Херсона, Івано-Франківська, Ужгорода і Долини (Івано-Франківщина) – рівняни побачили лише на прем’єрах.

– Херсонці були у фіналі вдруге, привезли чудові костюми, реквізит, декорації, – згадує Вікторія Шоха.

– А ми взяли напором відвертості й почуттів, – переконана Юля Фурсович. – Хоча рівненська вистава була найкоротшою, але саме вона представлятиме Україну на міжнародному театральному фестивалі. У квітні їдемо з нею до Турі­на. Споді­ваюся, виступимо добре!

Нових успіхів очікує від своїх учнів і керівник театральної трупи гуманітарної гімназії вчителька німецької Людмила Ваколюк. Вона помітила, що її учні вже абсолютно комфортно почуваються в німецькомовному середовищі.

– Діти подолали не лише мовний бар’єр. Театральні студії допомогли подолати й набагато більшу перешкоду, яка відділяє українців від Європи – ментальну. Ми – стриманіші, вони – абсолютно розкуті й підкреслено емоційні. Але збираючись разом, ми відкриваємо одне одному світ – кожен власні грані. І саме це – надзавдання міжнародних проектів нашої гімназії.

Сергій СНІСАРЕНКО

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.