Щоб заманити дітей додому,

Декабрь 08 12:06 2011

батько придумав, що виграв автомобіль

Чернюки зосталися доживати віку самі. Найстарший син подався на Донбас, майстром на шахті став; середульша дочка в Одесі в салоні краси працює, «мізинчик», закінчивши університет, у столиці викладає. Ніби й гріх жалітися батькам на дітей, та помаленьку забувають вони рідне гніздо.

Тепер і листи від них рідко приходять. Нагадують про себе дочка й сини хіба перед новим роком, та ще про дні народження батьків не забувають. Надішлють барвисті листівки, де замість поздоровлення одні нарікання: зайняті, вгору ніколи глянути. І обіцянки наступного разу більше писати. Та хіба стареньким оті кілька рядків потрібні? Вони скучили за душевним теплом, лагідним словом, за внучатами.

Як побачить Марина Чернюк, що сумує чоловік, відразу розраджує: «От упораємося з городом, передоручимо худобу сусідам і подамося гостювати до дітей». Завтра вже він заспокоює дружину, щоб не переживала за внуків.

А цієї осені Чернюки здивували сусідів нашестям гостей. Першим прибув шахтар із дружиною. Мати так зраділа, що не знала, куди й посадити дорогих гостей.
І ті все біля старенької припадають. Під вечір батьки обнімали одеситку-перукарку зі старшою дочкою. Наступного ранку приїхав київ­ський педагог, але сам.

Спостережливий батько помітив, як діти туляться до матері, виявляють увагу. Та й Марина здивувалась і запитала чоловіка, чи, бува, не знає, звідки така увага. Хитро подивившись на дружину, Степан показав їй листа, в якому було таке: «Виграла мати в лотерею, що проводиться при продажу прального порошку, легковий автомобіль. Що робити з тим виграшем, не знаємо…»

Після обіду старший із синів не витерпів, натякнув батькові: «Та вже хваліться виграшем. Де машина?» Степан сказав, що в прибудові до літньої кухні. Менший син швидко відчинив двері прибудови і всі вп’ялися очима в… порожнє приміщення, в кутку якого виднілося щось у картонному ящику.

Німу сцену порушила дочка Лариса: «Та це ж та стара пральна машина, що ми передали торік!» Розрядив обстановку молодший син Максим. Витираючи хустинкою окуляри та сміючись на всю прибудову, сказав: «Був жартівником батько, таким і зоставсь! Я все зрозумів – залишаюся на два дні поратися на городі».

Тільки Лариса мовчала, про щось поговорила з дочкою і за вечерею повідомила, що на кілька днів Інну залишить у дідуся і бабусі – треба студентці знати, як росте картопля. Ну а старший, Василь, залишився за компанію…

Коли сусід Степан розповів мені цю історію, стало прикро, що батькам інколи доводиться затягувати ді­тей до рідного гнізда хитрощами та обманом.

Василь ЯНОШІ

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.