Новий двір: одні – живуть з відкритими душами, а інші – за високими парканами

Декабрь 01 12:04 2011

Тепер – не те, що було декілька десятиліть тому, коли кожен мріяв перебратися з передмістя в квартиру на поверсі. Нині на околиці жити престижно і модно. Отже, мало хто із городян не мріє проміняти квартиру в багатоповерхівці на хатину чи котедж на околиці. Яка вона, сучасна околиця? Чим живуть там люди? Які в них традиції, які перспективи? Усі ці питання дослідять наші кореспонденти в рамках спеціального  проекту «Околиця», побувавши на всіх околицях Рівного. Сьогодні до вашої уваги перша з цих розповідей – про Новий Двір.


Для кожної людини місце, де вона народилася, є наймилішим, найкращим і найдорожчим. Дехто переїжджає на нове місце, звикає до нього, але те рідне все одно живе в душі й кличе додому. Для мого співрозмовника – корінного жителя  Нового Двора Миколи Пасічника, любов до рідної околиці та людей, що тут мешкають, – на все життя. Рідним вважає це місце для себе й директор місцевої школи Лариса Шавловська, яка працює тут 30 років. Полюбив його священик отець Сергій. Не може без новодвірців і клубу, яким керує 19 років, Олександр Шавловський. Усі вони знають кожен його куточок і чи не кожного мешканця. Крім тих, звичайно, людей, які поселилися в частині Нового Двора, яку нарекли «царським» селом через розкішні маєтки, що виросли з рівненського боку Нового Двора упродовж останніх 15-20 років. Колишнє село відійшло до Рівного й нині стало його околицею. Але люди, хоча їх і називають рівнянами, досі живуть тут за традиціями, які склалися в Новому Дворі віками, – дружно, з відкритими для сусідів душами і серцями.

Екскурс в історію

У надбережжі Усті при дорозі на Здолбунів помітні сліди старовинних забудов біля Нового Двора. Найдавніший знайдений запис про Новий Двір датовано 1545 роком в описі «городець» Луцького замку. Але акт 1478 року трактує, що Ванько Джусич отримав у власність села «Квасилов, Басів Кут, Бережани, Колодноє (сучасна Колоденка – авт.)». Назва Бережани спонукає до думки, що це колишнє чи паралельне наймення Нового Двора. Географія навколишньої території вказує на те, що серед усього переліченого не вистачає якраз Нового Двора. Адже й нині надріччя Усті та потоку Квоси називають Берегом, територія яких уже тоді відходила до Рівного.

Назва Новий Двір приховує відоме слово «двір» у значенні забудова, присадибне господарство поміщика. Відомо, що цей двір був на околиці теперішнього кладовища у напрямку до річки, греблі. Новий тому, що ніби він розвивався в новіші часи як філіал басівкутського чи взамін спаленого новодвірського.

Як свідчать археологічні розкопки, територія сучасного Нового Двора була заселена ще в добу бронзи – ІІІ-І тисячоліття до нашої ери. За даними 1889 року, Новий Двір мав 55 садиб, 446 мешканців. Село ввійшло в міську територію наприкінці 1959 – на початку 1960 років.

Теперішній Новий Двір

У Новому Дворі – тиша. На вулицях людей мало, лише де-не-де біля хат пораються господарі, готуючи землю до зимового спокою. Тільки автомобілі з великою швидкістю мчать чи на Рівне, чи на Здолбунів, нагадуючи старим новодвірським хатам, що вони тепер є частиною цивілізації ни­нішнього століття.

Оскільки це будень, то майдан біля церкви – порожній, лише столяр щось майструє на задвірках. Через кілька  десятків метрів – освітлені ласкавим осіннім сонцем клуб «Вересневий» і територія біля нього, яка межує з місцевою школою №16. Тут уже весело щебечуть учні під час перерви, а ось гурт дітей помчав до клубу – там ідуть репетиції, бо школярі готуються  до осіннього свята. Школа, клуб, Свято-Воскресенська церква – всі ці найголовніші осередки духовності та культури, за традицією – в центрі села.

Така тиха й спокійна ідилія панує в Новому Дворі посеред дня. Сірими стрічками простягнулися від перехрестя біля церкви вулиці Новодвірська, Чорновола, Хліборобів, Весняна, де поміж старих, але чисто прибраних хат виросло немало нових будівель. Обнови стали окрасою старих вулиць. Провулки ведуть до берега озера. Біля магазину вулиця  Озерна повертає до «царського» села й кладовища, де знайшли вічний спокій новодвірці.

Оживає Новий Двір вранці й під вечір, коли люди поспішають на роботу чи повертаються з роботи додому, бо більшість тутешніх мешканців працює в місті. А у вихідні всі шляхи новодвірців сходяться до центру. Зранку старі й малі поспішають до церкви, на вечір молодь збирається до клубу, більшість чоловіків, як і в кожному селі, гуртуються для спілкування біля магазину.

Корінні мешканці чи прийшлі,  але всі – патріоти

Микола ПАСІЧНИК, заслужений архітектор України:

– Моє дитинство припало на 60-ті роки минулого століття і мало чим відрізнялося від дитячих років моїх однолітків. Влітку купалися в Усті на Плавку –  так ми називали ту місцинку, грали у футбол. Взимку каталися на ковзанах, лижах, санках. Навесні й восени дітвора нарівні з дорослими була зайнята сільськогосподарськими роботами. Ще досі відчуваю смак печеної на вогнищі картоплі.

Наші батьки здебільшого працювали в колгоспі. Я був щасливим, коли батько брав мене з собою на жнива у поле, де працював помічником комбайнера. Я милувався золотими нивами, розлогими вербами на берегах, зеленими садами. Може, тоді й народився в мені художник, уперше захотілося залишити свої враження на папері. Саме тому й пішов навчатись у художню школу.

Доїжджати потрібно було у центр міста. Це займало багато часу, але любов до малювання перемагала. Викладачі художньої школи відіграли в моєму житті важливу роль. Після закінчення загальноосвітньої та художньої шкіл я поїхав поступати у Львівський політехнічний інститут, на архітектурний факультет. До Львова мене відвіз сусід бензовозом. Він їздив туди по пальне. Впродовж п’яти років навчання в інституті сусіди, односельці, які в службових справах їхали до Львова, передавали мені мамині пироги, печену качку та інші домашні ласощі, які швидко зникали в утробі студентського братства.

Я полюбив Львів, але дуже сумував за Рівним, Новим Двором. І саме тому після закінчення інституту повернувся до рідного міста, щоб зробити його кращим. Чи вдалося це мені майже за сорок років моєї роботи в міській архітектурі, судити рівнянам. Для Нового Двора я запроектував нову школу та клуб. Будучи депутатом міської ради, домігся їх будівництва.

Коли ж настав час іти на заслужений відпочинок, захотілося повернутись у батьківську хату. Кажуть, де б не літала пташка, а повертається до свого гнізда. Хату добудував, розширив, щоб було тут затишно не тільки мені з дружиною, але й нашим синам, невісткам та онукам. Із сусідами живемо у злагоді. Пам’ятаємо, як дружили наші батьки та прадіди. І хоча за плечима чимало літ, рідна батьківська земля дає мені сили жити і творити.

Лариса ШАВЛОВСЬКА, директор школи:

– Наша школа була відкрита 1928 року. У 1988-му її добудували, там навчалося понад сто учнів. Тепер тут здобуває освіту 178 дітей новодвірців. Працюю в цій школі вже понад 30 років, а директором – з 1992-го. Хоча сама  родом із села Висоцьк Дубровицького району, проте Новий Двір для мене  став другою батьківщиною.  Стараюся з колективом учителів створити для дітей такі умови в школі, щоб вона для них стала домом, у якому їм комфортно, де їх навчать не тільки знань, але й добра.  Мені приємно час від часу чути від новодвірців, навіть від тих, хто мешкає в «царському» селі, слова: «Мої діти будуть навчатися в цій школі».

Діти в нашій школі отримують хороші знання, а вже після початкових класів, після олімпіади «Крок» кращих із кращих батьки забирають у гімназії, фізико-математичний, правовий ліцеї міста, де вони поглиблюють свої знання й здобувають призові місця на олімпіадах, у конкурсах Малої академії наук. Педагогічний колектив пишається, що закладає для цього міцний фундамент знань. А батьки всіляко допомагають школі з ремонтами, облаштуванням класів.

Щоб згуртувати дітей, педколектив, батьків у школу-родину, проводимо багато заходів. Мешканці Нового Двора бувають цілими родинами на святах «Краса врятує світ» (творчий звіт школи перед батьками), «Міс школи», «Весняночка-паняночка», Шевченківському тижні, Дні писемності, Дні Перемоги, святих Андрія та Миколая, Дні матері, Дні незалежності. Оскільки приміщення школи мале, то всі заходи проводимо в клубі, та й репетиції і заняття гуртків з дітьми відбуваються там.

Отець Сергій, священик:

– Церковна громада в Новому Дворі, яку я очолюю три роки, дуже згуртована. Уже кілька століть новодвірці мають Свято-Воскресенський храм, який став для них святинею й духовним оплотом. Збудований він у стилі козацького бароко.

Традиційно навчальний рік у школі розпочинається з молебня в церкві, а  випускний вечір для дев’ятикласників – із подячного молебня. Престольний празник у Новому Дворі на третій день Велико­дня святкує вся громада родинами.

Для дітей 10-12 років при храмі ввели вивчення курсу Закону Божого. Після дворічного навчання 12 дітей отримали парафіяльні атестати. Важливо, що діти за цей час дуже змінилися. Вони цікавляться історією церкви, розуміють, що таке молитва й для чого вона потрібна. Набираємо нову групу дітей для недільної школи. А з березня 2010 року почали формувати дитячий церковний хор. Діти 7-12 років залюбки беруть участь у богослужіннях, на Різдво співають колядки, а на Великдень – пасхальні піснеспіви.

Навколо храму зібралися віддані церкві люди, які зацікавлені, щоб він піднімався. Та й громада всіляко підтримує церкву. Відновили іконостас у стилі козацького бароко, провели воду. В цьому велика заслуга церковного старости Петра Шевчука. У майбутньому плануємо замінити дах і куполи, написати історію храму.

Олександр ШАВЛОВСЬКИЙ, директор клубу «Вересневий»:

–  «Вересневий» – центр рок-руху рівненської  молоді й підлітків. Понад десять років тут організовують дозвілля новодвірцям і рівнянам хлопці з міста, зібрані в рок-ансабль «Yarudza DS» (керівник Андрій Луковець). Ансамбль є лауреатом і призером фестивалю «Червона рута».

Із  2004 року в клубі організовуємо фестиваль нової музики «Курок». На нього запрошуємо відомі рок-групи й обов’язково даємо можливість «засвітитися» новачкам, які не можуть потрапити на сцену. В нас виступали навіть рок-групи зі Львова, Харкова, Києва, Санкт-Петербурга, Англії, США, Франції, Німеччини.  На базі «Вересневого» організовуємо відбірковий тур ансамблів на  фестиваль «Тарас Бульба».

Клуб є осередком розвитку учнівської художньої самодіяльності. Діти тут займаються в різних гуртках, готують концерти, вечори, свята, залюбки користуються бібліотекою, яка доповнює шкільну.

Так живе громада Нового Двора. На жаль, ті мешканці, які недавно поселилися на землях цієї чудової околиці Рівного у нових пишних маєтках, ще стороняться громади. Але чим раніше вони визирнуть з-за своїх парканів, тим краще зроблять для себе. Новодвірці ж їм завжди відкриють свої душі.

Валентина ПОГОНСЬКА

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.