«Кунсткамера природи» Ростислава Шикули виросла в зоомузей

Ноябрь 24 13:33 2011

Фото на згадку просять у Ростислава Шикули практично всі відвідувачі музею зоологічної екзотики.

Цій унікальній колекції зоологічної екзотики вже тридцять років, хоча її власникові ще нема й сорока. Кілька років тому «Кунсткамера природи» переселилася в стіни Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С. Дем’янчука, де її власник Рости­слав Шикула ви­кладає біологію. Відтоді у створеному ним музеї спостерігається справжнє паломництво екскурсантів.

Хобі стає фахом

– То чому ж «кунсткамера»? – цікавлюсь, захоплено оглянувши екзотику, однак не побачивши в музеї чогось аномального.

– Справді, в прямому значенні кунсткамера – це місце збереження чогось дивного і незрозумілого. Я ж збираю експонати не заради їх кількості, а лише найбільш дивовижні, найцікавіші зі свого погляду, як біолога, – пояснює Ростислав Рости­славович. – І такого багато в природі. Звідси й назва.

Він показує окремі з тих дивовижних створінь: чучело ящірки ігуани з Амазонії, зелене яйце страуса казуара з острова Нова Гвінея, гігант­ських чорних скорпіонів з Лаосу, мертвонароджену макаку-резус з Індії. А заспиртоване африканське левеня, котре наче заснуло в банці, виявляється, померло через те, що його відмовилася годувати мати. Колекціонер привіз цей експонат, попередньо його заморозивши, із Африки.

Ростиславу, як синові військового вертолітника, ще в дитинстві доводилося часто переїжджати разом із батьками і жити в різних країнах. Тож відвідував які тільки міг музеї, збирав перші свої експонати. Тепер оглянути його дивовижну колекцію, в якій близько двох із половиною тисяч екзотичних представників фауни з усіх континентів, приходять у створений ним музей не лише студенти, а й школярі, учні професійно-технічних навчальних закладів міста. Завдяки копіткій праці ентузіаста-дослідника вивчене на уроках біології та зоології вони мають змогу наочно закріпити в музеї. Тут проводяться практичні і лабораторні роботи, польова практика.

Ці уроки вражають і запам’ятовуються  на  все  життя.  І чи не кожен з екскурсантів робить у «Кунсткамері природи» фото на згадку. Бо цю красу треба бачити!

Хтозна, можливо, хтось зробить свій професійний вибір саме після такої цікавої екскурсії. Тим паче що починаючи з цього року в університеті на базі музею почали навчати студентів одразу двом новим спеціальностям: туризму і біології (досі тут готували лише вчителів географії).

Сумно уявити, що творча одержимість могла би згаснути, а унікальна колекція припадала б пилом десь у підвалі, якби не випадкова зустріч із ще однією одержимою природничою наукою людиною – професором Володимиром Бенедем. Йому Ростислав завдячує своїм поверненням в улюблену науку. До того як очолив кафедру в МЕГУ, Володимир Петрович був деканом біофаку Волинського держ­університету ім. Лесі Українки. Якраз там вчився і згодом кілька років працював улюбленець факультету Рости­слав Шикула. Професор без вагань запросив на роботу свого колишнього талановитого студента.

Активно підтримує захоплення колеги-біолога й ректор МЕГУ Анатолій Дем’янчук. Він та його син Віталій, до речі, теж затятий мандрівник, частково фінансують науково-дослідницькі подорожі Ростислава Шикули.

І метелики літають у вирій

Окрема експозиція зоомузею присвячена метеликам. Їх тут понад двісті зраз­ків. Деякі екземпляри колекціонер одержав у подарунок. Батьки, родичі, колеги, друзі, котрі бачили Ростиславове захоплення, радо долучалися до благородної справи, передавали аматору свої рідкісні знахідки. Якось однокласник при­віз із Канади надзвичайної краси метелика, який роз­множується в Канаді, а на зимівлю робить трансатлантичний переліт аж до Мексики. Під час нещодавньої поїздки в Індонезію біолог із цікавістю спостерігав за гігантськими тропічними метеликами і кониками: під їхньою вагою квіти  аж вгиналися. Одними з останніх поповнили колекцію велетенські метелики-птахо­крилки з Нової Гвінеї.

Хижий павук тарантул у колекції виглядає мініатюрним порівняно з 10-сантиметровим бразильським павуком-птахоїдом, що харчується в гніздах маленьких тропічних пташок. Не такими вже жахливими, а навіть симпатичними бачаться й дійові особи фільму «Люди в чорному» – величезні мадагаскарські таргани. Ось-ось, здається, заворушиться величезна, розміром із сосиску малайзійська багатоніжка…

Казка із дна моря

В музеї можна ознайомитись і з найдивовижнішими морськими істотами та схожими більше на рослини коралами. От знаменитий родич нашого річкового рака – гігантський морський омар, довжина якого сягає 1,5 метра. Велетенські голчасті вуса у лангуста. Ніби хизується своєю красою небачених розмірів морська зірка з Куби. Хижо причаїлася риба-їжак із Філіппін. Колекцію крабів представляють колючий краб і краб-стригун з Охотського моря, блакитний краб із Мексиканської затоки, чорноморські види мармурових крабів, ще більших розмірів – атлантичний краб. Із В’єтнаму переселився в музейну експозицію краб із ластами на кінцівках, краб-плавунець – з Індійського океану, болотяний краб приїхав із річок і боліт Німеччини, а краб-мечохвіст – із Сінгапуру.

На відміну від інших музеїв, експонати тут можна чіпати руками. Бо хіба легко стриматися, щоб не потримати в руках зуб велетенського кита кашалота чи щелепи акули, привезені з Комодських островів! Або ж відчути дотик леза більш як 4,5-метрової риби-меча? Цей півтонний велет, полюючи за здобиччю, здатен розвивати швид­кість до 130 кілометрів за годину. Яке то неповторне відчуття – взяти до рук мешканку Індійського океану літаючу рибу! А де ще так близько можна зустрітися з дивовижною істотою, що вважається рибою, а схожа на міні­атюрного коника? Чи молюсками: восьминогами, кальмарами, каракатицями, а ще – гре­бінцями, беззубками, «свинячими вухами» – цими найдивовижні­шими безхребетними істотами зі щупальцями замість лапок?

Цікаво, а який з експонатів найдорожчий колекціонерові?

– Їх декілька, – жвавішає Ростислав від приємного для нього запитання. – Перш за все це тропіч­ний жук-носоріг, довжина якого сягає майже 15 сантиметрів. Побачив його в музеї у Чехо­словаччині. Зачарований красою комахи, я дав собі обіцянку: що б там не стало, знайти її. Мені так і не вдалося потрапити до Еквадору – місця проживання цього жука, тому просто придбав його, зате мрію свою втілив. Не менш цінним є палеонтологічний експонат – зуб мамонта. Коштує він до тисячі доларів. Але мені пощастило: знайшов його під час риболовлі на Горині. Експерти з краєзнавчого музею під­твердили вік цієї реліктової знахідки – близько 400 тисяч років! Навіть є зуби акул, що мешкали тоді ж на Рівненщині.

Демонструючи коробочку з тими акулячими зубами і побачивши мій подив і сумнів, запевняє:

– Що ви, зуби акули ні з чиїми не сплутати. Ми вивчали цю просту тему ще в студентські роки.

Фотоекстрим

Щоб не спровокувати агресію, Ростислав задобрив слониху морквинками, а сам тим часом сфотографувався з її малюком (о. Ява, 2009 рік)

Можна зрозуміти екскурсантів, коли вони не боячись доторкаються до музейних експонатів: неживі, то чого їх боятися. Інша справа із живими. Надто ж коли йдеться про диких і хижих тварин. Наскільки добре треба знати їхні повадки, щоб так близько, як це робить Ростислав Шикула, спілкуватися з ними заради колекції унікальних знімків.

Переглядаючи цей фотоекстрим, я наче наяву бачила обі­цяне Богом життя на землі, про яке прочитала в Біблії: коли всі тварини, як колись у рай­ському саду, житимуть мирно одне з одним і з людьми.

Екстремал Рости­слав Шикула такий своєрідний короткотерміновий пропуск у «новий світ» отримав завдяки своїм відмін­ним знанням зоології. Йшов на такий екстрим, який за інших обставин міг би коштувати йому життя, бо, переконує, добре знає нюанси поведінки тварин: коли до них можна підійти, а коли ні.

Так-от, перебуваючи на острові Нова Гвінея, Рости­славові довелося сидіти на березі річки поряд із вузькорилим австралійським крокодилом, а в Індійському океані разом із провідником годував акул із човна. У Центральній Африці приліг на левицю, котра якраз відпочивала, бо знав, що та звикла до товариства туристів.

Щоправда, у далеких мандрах важко все передбачити. Отож було, що пірнув, нічого не підозрюючи, у водойму, де водяться крокодили…

Для знімка з живою акулою Ростиславу Шикулі з товаришем довелося витягли її на палубу яхти, спочатку дочекавшись, щоб хижачка розслаблено розімліла під пекучим сонцем на морському мілководді (Комодські острови).

Для знімка з живою акулою Ростиславу Шикулі з товаришем довелося витягли її на палубу яхти, спочатку дочекавшись, щоб хижачка розслаблено розімліла під пекучим сонцем на морському мілководді (Комодські острови).

Назад в урбанізацію не хочеться

«Зовсім не хочеться повертатися в урбанізовану зону», – ці слова герой нашої розповіді сказав сам собі чи то пак на відео­камеру, тримаючи її однією рукою, а другою – кермо орендованої автівки, коли повертався з нещодавньої поїзд­ки індоне­зійськими островами.

Приблизно те ж відчувають відвідувачі створеної мандрівником кунсткамери природи. У ній хочеться побути якомога довше. До того ж, не треба проходити школу виживання в екстремальних умовах (Ростиславові Шикулі із цим було простіше, бо очолював школу безпеки і виживання при управлінні МНС і займався парашутним спортом).  Ні тропіки з пустелями не треба долати, ні десятки морів-океанів об’їжд­жати. Бо й це для нас і за нас робить наш колекціонер, щоб якомога більше людей, передусім своїх студентів, можна було наочно ознайомити з предивним зоосвітом.

Цими днями зробив для себе відкриття, відвідавши зоологічний музей в МЕГУ, і міський голова Рівного Володимир Хомко, який залишив свій лаконіч­ний запис у музейній книзі від­гуків: «Я вражений, що в нашому місті є такий екзотичний музей. Бажаю нових подорожей».

Є ще і такий: «Як добре, що у наш прагматичний вік є такі люди, котрі вболівають за природу душею. Як добре, що свої розум і енергію ти віддаєш справді великому й чарівному. Хочу побажати, щоб ти завжди творив красу й добро на рідній землі, а всі діла твої були такими ж прекрасними, як виставка».

До безлічі таких, як оці,  вдячних відгуків теж хочеться долучитися.

Марія КОРНІЙЧУК

Більше фото у нашій фотогалереї

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.