За крок до самогубства

Ноябрь 17 11:51 2011

Три доби без води і харчів на горищі власного будинку просиділа дівчина, яку весь цей час розшукувала міліція

Катерині лише 17 років. Чи не замало, аби свідомо підвести під життям останню риску? Як подивитися. Пияцтво батьків, сімейні скандали, жахливі умови і жодної надії на краще…

Наприкінці літа Катерина таки не витримала морального тиску та вічного цькування рідні. Дівчина наковталася пігулок і прилягла, чекаючи на смерть. Спочатку боляче не було. Лише тішила думка, що все це скоро закінчиться.

Увечері прийшла з роботи мати. Побачила, що в порожній кімнаті кричить і корчиться від болю її дитя, та й наказала дівчині очистити шлунок. Жінка з черствим серцем навіть не намагалася дізнатися, що коїться з дочкою. Лише вилаяла. Тоді Катерина вижила, незважаючи на сильне медикаментозне отруєння. Проте навіть після цього випадку в родині не зажев­ріло й натяку на материнську любов та піклування.

Невдовзі дитяче відчуття повної непотрібності та жалючої самотності знову взяло гору. Три дні Катерина ковтала пігулки, аби назавжди піти від матері та трьох братів. Біль прошивав наскрізь, вона не могла їсти і лише снувала закутками неохайної оселі. Боліло все – від кінчиків пальців аж до середини мозку. Але навіть нестерпні фізичні муки для Катерини були нічим у порівнянні з байдужістю її родини. А рідні особливої уваги на скарги Катерини не звертали, все одно на лікування немає грошей. Моральний же стан дівчини їх взагалі не цікавив.

Дівчина замкнулася та не бажала нікого бачити. Лише згодом вона відверто і щиро розповість працівникам відділу кримінальної міліції у справах дітей про свої проблеми, знайшовши у правоохоронців ту підтримку і звичайну людську увагу, яких їй так довго не вистачало вдома. Але цьому передувала історія про її зникнення.

Інформація надійшла до чергової частини міськвідділу міліції і змусила правоохоронців розпочати пошук не гаючи часу.

– Коли стало відомо, що Катерина зникла і не з’являється вдома, – розповів начальник міськвідділу міліції Петро Єзгор, – слідчо-оперативна група виїхала обстежити місце її проживання. Увійшовши до помешкання, міліціонери жахнулися: повний безлад, неприємний запах, словом, жах. Опитали її рідних, розпочали розшук. На пошуки зниклої безвісти кинули всі міліцейські служби, адже розуміли, що тут недалеко до біди. Чотири доби наші працівники шукали дівчину, спілкувалися з усіма її родичами, друзями. До пошуків залучили мешканців обласного центру, яких повідомили про зникнення дівчини через засоби масової інформації. Фото з її прикметами розмістили на інформа­ційних дошках у дворах будинків.

…Побачивши 7 листопада у холі Рівненського міськвідділу міліції зниклу минулого тижня Катерину, міліціонери були здивовані та зітхнули з полегшенням. Вона знайшлася.

Поспілкуватися з матір’ю і донькою одночасно міліціонерам не вдалося. Істеричним крикам і нападкам на доньку 54-річної Тамари, матері дівчини, не було меж. Жінка розповіла, що дочка сама знайшлася, тихенько покликавши матір із горища.

Стало відомо, що після того, як Катерина пішла з дому пізно ввечері, холодна і голодна, вона потайки вилізла на горище, де й просиділа без води та харчів три доби поспіль. А коли спустилася на оклик матері, на дівчину знову чекали крики, нарікання та докори.

Із міліціонерами Катерина теж спочатку спілкувалася неохоче. Лише згодом вона відчула людську небайдужість до неї з боку правоохоронців.

– Я так більше жити не могла, – поділилася своїми бідами з жінкою-міліціонером Катерина. – Обшарпані стіни, крики, натяки рідних вбивали мене морально. Ще й нескінченні злидні: мені не було в чому навіть вийти надвір…

На запитання, чому вона не звернулась ані до працівників міліції, ані до медиків по допомогу, дівчина лише знизувала плечима: мовляв, на лікування немає грошей.

Працівники відділення кримінальної міліції у справах дітей викликали лікарів швидкої медичної допомоги. Але дівчині їхня допомога не знадобилася. Вона з матір’ю та двома братами повернулася додому. Чим можуть допомогти їй міліціонери? Питання це з розряду риторичних. Катерину поставили на облік, а на її матір склали адміністративний протокол за неналежне виконання батьківських обов’язків. Чи послужить ця історія для неї уроком? Хтозна.

Інна БЕРЕЗОВСЬКА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.