Вигідно це чи ні – хворіти і «ходити на лікарняний»? Про ті стереотипи, які приводять людей до хибних висновків у цій дилемі, ми говорили з Василем Музичуком, директором Рівненської міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. А нагодою для цієї розмови послужили відразу дві події. По-перше, у жовтні міській дирекції виповнилося десять років (і весь цей час з першого дня до сьогодні її очолює В. О. Музичук), а по-друге, наступної неділі колектив цієї установи відзначатиме своє професійне свято – День працівників соціальної сфери. Але говорили ми з директором не про свята, а про будні.
– Василю Орестовичу, щоб мати оплачувані лікарняні, потрібно…
– …бути застрахованим і сплачувати єдиний соціальний внесок. А подбати про це повинен роботодавець, адже наші страхувальники – це підприємства, установи, організації та фізичні особи-роботодавці.
– І багато таких у Рівному? Тепер часто доводиться чути, особливо від тих, хто працює у приватному секторі, що вони соціального захисту не мають і «хворіють безплатно».
– На той момент, як була утворена дирекція, в нас було 4267 страхувальників. На початок цього року – 14736, а станом на 1 жовтня – 10165. А кількість застрахованих осіб у нас нині коливається в межах 90-92 тисячі працівників, зайнятих в еквіваленті повної зайнятості.
– А що сталося? Чому так різко зменшилась кількість страхувальників?
– Відпали «спрощенці». З першого січня став чинним Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який передбачає, що «спрощенці» мають укладати угоди на добровільну участь у державному соціальному страхуванні. Раніше їх автоматично ставили в нас на облік, бо з їхнього податку 11 відсотків йшло на відрахування до нашого фонду. Коли це стало справою добровільною, то добровільно виявили бажання взяти участь у державному соціальному страхуванні (а робиться це через Пенсійний фонд) поки що всього 175 чоловік.
– А решта економлять на соціальних внесках і «хворіють безплатно».
– Не тільки це. Оскільки мова йде про єдиний страховий внесок, то найгірший з наслідків його ігнорування – це те, що люди прирікають себе на майбутнє без пенсії. А що стосується нашого Фонду, то людина, яка не є застрахованою особою, не може отримати ні виплати по лікарняних листах, ні (якщо це підприємець-жінка) допомогу по вагітності і пологах, ні допомогу на поховання. Саме тому і найманим працівникам невигідно отримувати зарплату в конвертах.
– А коли із зарплатою все в порядку – вона легальна, то працівникові вигідно ходити на лікарняні?
– Однозначно невигідно тим працівникам, які мають стаж до восьми років. Тому що людина, яка працює менш як п’ять років, отримує по лікарняному лише 60 відсотків зарплати, а працівник зі стажем від п’яти до восьми років – 80. Ну а тим, у кого стаж більший за вісім років, нараховують усі сто відсотків, причому для розрахунку береться середньомісячна зарплата за попередні шість місяців, в якій враховуються всі виплати. Отже, йдучи на лікарняний, такий працівник нічого в грошах не втрачає. Хоча сумніваюся, що й набуває, бо лікуватися нині дуже дорого – ніяких лікарняних не вистачить.
– Зате, мабуть, роботодавцеві вигідно, адже він економить на зарплаті?
– Хто насамперед зацікавлений у тім, щоб люди були здорові, це якраз роботодавець. Тому що тепер перші п’ять днів перебування працівника на лікарняному оплачує підприємство. За винятком тих випадків, коли йдеться про лікарняні по догляду за хворою дитиною чи по вагітності і пологах. Крім того, роботодавцеві слід оплатити роботу того працівника, який підміняє хворого. Отже, це суцільні збитки. Висновок – керівникові треба дбати про здоров’я своїх підлеглих.
– Яку частку по лікарняних сплачує фонд, а яку роботодавці?
– Приблизно 30 відсотків виплат по лікарняних здійснюють підприємства. Торік це становило приблизно 10 мільйонів гривень.
– А яка тенденція – люди стали хворіти менше чи більше?
– Менше. У 2010 році в нашому місті на сто працюючих припадало 379,3 дня хвороби, у 2009-му це було на день більше, у 2008-му – 401,8 дня хвороби, а в 2007-му – 409. Отже, тенденція до зменшення цього показника є.
– Василю Орестовичу, був період, коли люди часто нарікали на те, що їм боргують виплати по лікарняних.
– Був, але минув. Цей рік ми починали, маючи в місті 7,1 мільйона гривень боргу для погашення виплат страхувальникам. Усього за сім місяців Фонд повністю розрахувався з цими боргами.
– Як це вдалося?
– По-перше, зменшили закупівлю путівок, а головне – впорядковано платіжну дисципліну. Відколи введено єдиний соціальний внесок, підприємства не можуть уникнути цього платежу, який є першочерговим. А вже на рівні Києва з цього внеску робляться відрахування на всі соціальні фонди, і в тому числі – наш.
– А не може статися, що Фонд перерахував гроші на лікарняні підприємству, а там ці гроші використали на інші цілі? Я про такі випадки чула.
– Таке траплялося, але тепер цього бути не може. Знаєте, у нас були зав’язані очі, бо перерахувавши гроші підприємствам, ми не бачили, чи їх отримали конкретні люди, котрі перехворіли. Цього року змінився механізм. Ми переказуємо гроші на спецрахунки, які всіх страхувальників зобов’язали відкрити спеціально для лікарняних. З такого рахунку гроші можна віддати тільки тій людині, яка побувала на лікарняному. Щоб людина чекала на гроші по лікарняному місяцями, такого тепер нема. Розрив скоротився до 5-10 днів.
– Але на путівки від Фонду соцстраху тепер розраховувати не доводиться?
– Та ні, як і раніше, санаторно-курортним лікуванням ми займатися будемо. Це лише цього року через ті тимчасові труднощі, які я назвав, ми скоротили витрати на цей напрям. Цього року наша дирекція придбала всього 347 путівок, тоді коли в попередні ми оздоровлювали в середньому по дві тисячі чоловік. Усього за 10 років ми відправили на курорти понад 16 тисяч чоловік. Крім того, в нас є такий напрям роботи, як дитяче оздоровлення. За ті ж 10 років ми частково відшкодували витрати на оздоровлення 22775 дітей. Фонд, як правило, відшкодовує харчування, медичне і культурне обслуговування дітей в оздоровчих таборах.
– І діти ще завжди чекають на новорічні подарунки від вашого Фонду. Цього року їм варто чекати на соцстрахівські цукерки?
– Подарунки будуть. Щороку видаємо їх приблизно 40 тисяч штук. І цей рік не буде винятком. Подарунки вже замовлені і робляться.
– Спасибі за розмову. І бажаємо в новому десятиріччі вашої роботи турбот лише про такі приємні речі, як подарунки, путівки на курорти, але аж ніяк не про борги, які бажаємо вам залишити в минулому.
– Постараємось, щоб так і було.
Спілкувалася
Людмила МОШНЯГА