Народитися в один день з країною і бути її ровесником – місія дуже відповідальна. Адже треба тримати марку. Не може-бо ровесник незалежності підвести свою країну і відстати від неї в розвитку. Хто кого підвів чи не підвів, хто як за ці 20 років виріс і чого досяг, це наші кореспонденти з’ясовували напередодні 20-річного ювілею України у тих мешканців нашого міста, які є ровесниками незалежності, адже народилися так само, як і незалежна Україна, 24 серпня 1991 року.
У народі кажуть: найкрасивіша жінка – закохана і вагітна. З такою красунею та надзвичайно щасливою жінкою Оленою Панчук – ровесницею незалежності України – мені випала доля поспілкуватися напередодні національного свята. Гормонів щастя ця жінка випромінювала стільки, що, здавалося, вони можуть заповнити весь світ.
А почалося це щастя, на думку Оленки, з дня її народження, яке випало на 24 серпня 1991 року. Тоді маленьку крихітку вже в пологовому будинку вітали не лише батьки, але й голова Рівненської обласної організації Народного Руху України Валентин Королюк, який назвався її символічним хрещеним батьком. Про ровесників незалежності писали місцеві газети. Як це приємно, Оленка зрозуміла, коли підросла. Адже щороку на день народження її вітали не лише рідні, родичі й подруги, але й від Народного Руху України, міської влади, Спілки жінок Рівненщини. Серед подарунків були фотоапарат, проплачений перший семестр уроків гри на фортепіано. Коли навчалася у Рівненському професійному ліцеї на оператора комп’ютерної верстки, то практику проходила в організації Народного Руху України.
Оленка закінчувала середню школу №10 у Рівному й серед однокласників обрала майбутнього чоловіка. Чотири роки дружили з Ігорем Зінов’євим, рік прожили у цивільному шлюбі, а цього літа відсвяткували весілля, й уже наприкінці вересня – на початку жовтня молоде подружжя чекає первістка. «Ми свої стосунки, кохання добре перевірили на міцність і тепер щасливі, – розповіла Оленка. – Я планую народжувати дитину в пологовому будинку №2, а поруч буде мій коханий чоловік. Усі наші помисли спрямовані на те, щоб дитина народилася здоровою. Буде це дівчинка чи хлопчик, ми ще не знаємо, але Ігор мріє про доньку».
Оленка з любов’ю розповіла про свою дружну родину. Батько – підприємець, має гектар землі в селі Озеряни, де гуртом вирощують городину, й торгують нею на базарі. Цього року заклали навіть баштанник, де дозріли смачні кавуни та дині. Мати – продавець. А всім порадниця й хороша помічниця пенсіонерка-бабуся Ганна Едуардівна. Вона щиро радіє за онуку, ретельно зберігає всі публікації про ровесницю Незалежності. Є в Оленки молодша сестричка Таня, яка здобула спеціальність кравця-вишивальниці в ліцеї сфери побуту і вже має своїх клієнтів. Чоловік Ігор забезпечує сім’ю заробітками на євроремонтах і навчається в автотранспортному технікумі на відділенні «Міжнародні перевезення». Живе молоде подружжя з батьками Оленки, але тим часом ремонтують квартиру в матері чоловіка, то згодом переїдуть туди. Оленка зауважила, що її свекруха дуже добра, й разом їм буде комфортно на більшій площі. Подружилася вона і з сестричкою Ігоря.
Усі свої двадцять років Олена росла і шукала себе в різних сферах разом із незалежною нашою державою. Після закінчення ліцею не змогла знайти роботу, й опинилася на обліку в центрі зайнятості. Тепер вона в декретній відпустці, але пробує свої сили в перукарській справі, у флористиці, створюючи ікебани, бутоньєрки на весілля. «Хочу за цей вільний час розкрити в собі більше талантів і можливостей, щоб передалися майбутній дитині, – розповідала мені Оленка і водночас із гордістю натякнула на символічний збіг обставин, що в рік 20-річчя Незалежності вона народить доньку чи сина. – Я щаслива, що так гарно складається моє життя».
Валентина ПОГОНСЬКА
Вони народилися в один день, 24 серпня 1991 року. Вони молоді, але вже досить міцно стали на ноги: 20 років – це саме вік, коли потрібно сміливо вибудовувати найамбітніші плани. У них ще все попереду, але багато й відбулося. Вони – це Дмитро Флейчук і незалежна українська держава. Я попросив Дмитра розповісти про перші найбільш значні та яскраві віхи його життя. Що з того вийшло, судити вам.
– Я закінчив технічний коледж, – похвалився ровесник незалежності. – Студентські роки – бурхливі, легковажні. Але перші «дорослі» друзі з’явилися саме в коледжі. Зустрів і дівчину своєї мрії. Вже два роки ми з Іриною разом завжди: гуляємо містом, спілкуємося з друзями, відпочиваємо, подорожуємо. Були в Єгипті, на Закарпатті. Майже щодня катаємося з коханою автівкою – у справах чи й просто так: люблю машину, люблю швидкість, люблю наші вулиці!
Ой, мало не забув: вже два роки минуло, як отримав права. Менше ніж через місяць дядько подарував мені «дев’ятку». Це було «В-А-У!» Але машина моєї мрії – БМВ М-5 – сила, комфорт, спорт, статус і краса. Тільки треба ще на неї заробити.
За рік після коледжу встиг попрацювати у двох фірмах торговим представником. Робота дала досвід: як потрібно заробляти, як спілкуватися з людьми, як поводитися з грішми. А ще зрозумів, наскільки важливо, коли на роботі хороший, дружний колектив. Згадую, як не хотілося розходитись додому, й увечері ми ще кудись ходили разом… На літо розрахувався, хочеться більше бути з Іриною. Усіх грошей не заробиш. Побували на Закарпатті, на озерах, на дачі. Злітаємо ще до моря, а тоді знову до праці.
Відкрити власну справу? Бажання є, немає за що. Але потрібно й до цього дорости. Плануємо одружитися, народити дітей, збудувати будинок. Не в столиці, не в Лос-Анджелесі, а десь тут, побіля Рівного. Хоч у нас в Україні, кажуть, погано, але все своє, рідне. До того ж ми з Україною – двійнята!
Записав
Сергій СНІСАРЕНКО
Її день народження щороку припадає на вихідний. І щоразу рівнянка Надія Муха святкує новий рік свого життя разом із усією державою. Бо і вона, і незалежна Україна народилися в один день – 24 серпня 1991 року.
Дівчина розповідає, що раніше ця спорідненість відчувалась особливо. Адже до досягнення 16-річного віку щороку вона та ще кілька ровесників незалежності були дійовими особами на загальноміських урочистостях. Їх вітали, про них писали і знімали сюжети, їм дарували подарунки. Деякі з них запам’яталися більше. Наприклад, коли виповнилося сім років, усі маленькі рівняни, що народилися в один день із Україною, отримали шкільну форму з рук тодішнього міського голови Рівного Віктора Чайки. На 10-річчя всіх ровесників Незалежності з області возили на триденну екскурсію до Києва. Надя з приємністю згадує ту поїздку. А на повноліття їм урочисто вручали паспорти на майдані Незалежності.
Тепер же, коли діти виросли, кожен живе звичним життям, як і мільйони інших молодих українців.
Надія Муха працює і навчається. Розповідає, що, закінчивши 9 класів, вчилася на кравця-вишивальницю. Після закінчення ліцею вирішила здобути вищу освіту. Вступила до Рівненського гуманітарного університету на спеціальність «прикладна психологія і дошкільна освіта», влаштувалася на роботу в один із торгових центрів. Надя працювала продавцем у магазині жіночого одягу. Робота її зацікавила, адже поєднувала спілкування з людьми і певну творчість. А ще дівчина отримала тут можливість розвиватися: постійно вчилася на тренінгах і курсах. Тож за кілька років «виросла» з продавця в адміністратора магазину.
А знання, отримані в університеті, їй теж обов’язково стануть у пригоді, переконана дівчина. Адже сама колись стане мамою. Тепер ще й сестра вагітна і невдовзі народить малюка.
У вільний від роботи час Надія любить зустрічатися з друзями, а ще іноді, коли є натхнення і настрій, шиє щось для себе чи близьких.
Напередодні дня народження Надя – в гарному настрої, сповнена енергії і юнацького оптимізму. Своїй державі та іншим ровесникам бажає процвітання і сподівається, що доля буде до них прихильною.
Наталія НИРКОВА
Нові сучасні та цікаві для інтернету сайти. Якщо потрібна розробка сайтів луцьк шукайте в Інтернеті в пошуку.