Мар’ян Года: «Влада буває погана або дуже погана»

Август 25 10:55 2011

Попри те що багато хто прогнозував «Нашій Україні» на минулих місцевих виборах повне фіаско, у Рівному цей прогноз не справдився. У Рівненській міській раді фракція «Наша Україна» налічує п’ять депутатів. Один з них – Мар’ян Года – генеральний директор ВАТ «Рівень». Поза сесійною залою знайти Мар’яна Адамовича легко – у його робочому кабінеті на пивзаводі. Колись він очолив вмираюче підприємство і за кілька років перетворив його на процвітаючий бізнес, який нині є фактично однією з візитівок нашого міста. Тепер рівненське пиво п’ють майже в усіх областях України і навіть за кордоном. А Мар’ян Года відстоює інтереси не лише працівників свого заводу, а й виборців, які його обрали депутатом. Простий, щирий і трохи різкуватий у висловах, Мар’ян Года зустрів мене у своєму кабінеті і розповів про враження від депутатської роботи.

– Мар’яне Адамовичу, що найбільше вам не подобається в роботі міської влади?

– Знаєте, намагаюся не дуже вникати в те, що мені не подобається. Я звик до дружніх, майже родинних стосунків у всьому: в бізнесі, роботі, відпочинку. А у владі, на жаль, бувають зовсім інші стосунки… Працюю, роблю те, що в моїх силах робити, і намагаюся змінити життя навколо себе на краще.

– Маєте на увазі міську владу загалом чи лише депутатський корпус?

– У принципі, всю владу. На жаль, це сучасна реальність влади в Україні будь-якого рівня. А можливо, й не тільки української влади, а влади загалом. Просто я трохи романтик у таких питаннях. Завжди хочеться, щоб було краще, ніж є.
Щодо міської ради, то тут узагалі ситуація цікава. Фракція «Батьківщина» складається фактично з трьох частин. «Свобода» і Партія регіонів – моноліти. У нашій фракції теж моноліт, щоправда, не такий, як у «Свободи»: у нас депутат має право на свою думку і може голосувати так, як вважає за потрібне.

– Як часто до вас приходять люди по допомогу?

– Тепер менше. Літо, тепло – люди більше в селі, на городах, у відпустках… А взагалі-то часто приходять. У мене три громадські приймальні: одна – на пивзаводі, друга – у гімназії (колишня сьома школа), третя – на Макарова, 8.

– З якими питаннями найчастіше звертаються?

– Усе залежить від того, про яку частину мого округу йде мова. Якщо говорити про так званий «кант», район пивзаводу, то це старий приватний сектор. Тут питання більше земельні: розмежування, поділ території, дозволи на будівництво і реконструкцію, приватизація, отримання земельних актів. В іншій частині округу, там, де багатоповерхівки, просять про дитячі майданчики, ремонт під’їздів, ліфтів, дворових територій, заборону самовільних парковок і т.д.

– І як ви допомагаєте?

– Якщо можу, допомагаю власними силами. Якщо питання більш серйозне, то оформляю депутатський запит чи звернення.

– У вас є помічники, які допомагають вам з паперово-бюрократичною роботою?

– Ні, я все роблю сам. Та це не забирає багато часу. Я звик робити все сам. Як-то кажуть: «Хочеш, щоб було зроблено добре – зроби це сам».

– А окрім депутатських звернень…

– Зараз проводжу одну, як на мене, цікаву акцію. Знаєте, в людей є речі ще хороші, не зіпсовані і викинути їх шкода, та вам ці речі вже ні до чого. Так-от, я ініціював, щоб сюди до танка, навпроти пивзаводу, люди приносили ці хороші речі. Туди ж запросив і малоімущих, які речей потребують. Буде користь і одним, і іншим. Подивлюся, як усе вийде у мене на окрузі, врахую помилки і, можливо, ініціюю таку акцію в усьому місті.

– Колись у вас була ідея створити в Рівному музей пива. Просуваєте цю ідею?

– На жаль, ні. Створення музею потребує вільних коштів, а їх немає. Дасть Бог, будуть фінанси, закінчиться економічна криза – тоді й повернусь до цієї ідеї.

– Нині люди озлоблені на всю владу. Нерідко в їхніх очах немає різниці між владою столичною і місцевою. На вас це якось відбивається?

– На мені? Та здається, ні. Хоча люди і справді незадоволені. А від чого їм бути задоволеними? У розумінні людей влада завжди погана (посміхається – авт.). Я скільки себе пам’ятаю, то у нас влада була або погана, або дуже погана.
От у нас кожна зміна влади означає розворот країни в інший бік. То нас тягнуть в якісь союзи, то ми йдемо в НАТО, то дружимо з Росією. А люди просто хочуть нормально жити, заробляти стільки, щоб нормально прогодувати свою сім’ю, вдягнутися самому, вдягнути жінку й дітей, раз на рік поїхати в Одесу, Карпати чи в Туреччину і мати змогу свою стару машину поміняти на трошки кращу. От і все насправді. Але в нас, на жаль, все по-іншому. Бідних людей дуже багато, але більше стає багатих людей. Більшість громадян – бідні, тому їх це дуже злить. Люди починають ненавидіти владу і багатих.

– А ви багата людина?

– Ні, вважаю себе просто забезпеченим. На життя вистачає, але не більше. Але я багатий в іншому: у мене хороша родина, гарні друзі, улюблена робота. Дякувати Богу, вистачає сил ще щось робити для людей.

– А не шкодуєте, що пішли в депутати?

– Абсолютно не шкодую. Хтось ішов сюди за якимось своїм інтересом, з бажанням отримати певні дивіденди. Мене в депутатстві цікавило інше. Здавалося, що я знаю наше невеличке місто і всі його проблеми, та був переконаний, що знаю, як їх вирішити. Тепер зрозумів, що це не так.
Проблем значно більше, ніж я собі уявляв. І не всі з них можу вирішити. Однак це мене не лякає. Бо якісь питання можу вирішити сам, якісь – спільно з владною командою. Хоча якби у владі було більше згоди і порозуміння, маю на увазі всіх: і мерію, і депутатів, то зробити можна було б значно більше. Сподіваюся, що з часом так і буде і що разом ми зробимо наше Рівне кращим.

Спілкувалася
Надія АНДРІЄВСЬКА

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.