Де одружився, там і живи!

Август 25 10:33 2011

Керуючись цією старою іранською приказкою, молодий архітектор Мохаммад Салімі вирішив пустити коріння в Україні.

Він і вона

– Можу познайомити з чудовим українським подружжям, – запропонувала, почувши по телефону моє прохання про тему для цікавого і романтичного матеріалу, Лілія Драпчинська, начальник обласної імміграційно-реєстраційної служби і добрий друг нашої газети. – Сьогодні в нас отримуватиме посвідку на постійне проживання Мохаммад Салімі. Він – іранець, архітектор, але сподобалася йому Україна… Ну, звісно, спочатку україночка.

Мохаммад – високий атлет і красень. Наталя поряд із ним виглядає тендітною дівчиною. А головне – це я відразу побачив у її очах – почувається з ним щасливою і захищеною.

Наталя родом із поліського села. У Києві навчалась у військовій медичній академії. З Мохаммадом познайомилася на одному з форумів у інтернеті. Домовилися зустрітися. Разом гуляти столичними вулицями і спілкуватися про все на світі було радісно і легко. Наталі подобалося допомагати другові добре опанувати мову. Тепер Мохаммад російською спілкується абсолютно вільно. Із часом перезна­йомили одне одного зі своїми друзями – з іранськими і з українськими. Тепер це друзі їхньої родини.

Україна чи Іран?

Коли молоді вирішили одружитися, питання де жити навіть не стояло: звісно, тут, в Україні. Мохаммад навіть згадав стару іранську приказку: «Де одружився, там і живи». Ще й зізнався:

– Українська культура дуже схожа до нашої. Такі ж відкриті, товариські люди. І завжди привітні до іноземців. Мені тут дуже подобається. Нині гостюємо в Наталиних Цепцевичах. Це диво: у вас збереглася майже первозданна природа, чисті ліси, луки й ріки, й усе це справжнє й живописне. Навіть криниці збереглися, у нас уже такого не побачиш. Ми до Рівного лише по посвідку й відразу назад. Там на бабусю і куму залишили нашу Сафо.

Шестимісячна Сафо (українською Софія) – головний член родини Салімі. Православне хрещення доньки ані­скільки не бентежить Мохаммада. Так само як і Наталю – мусульманське віросповідання чоловіка. Сучасні люди на нашій маленькій земній кулі просто приречені на толерантність. Звісно, різниця в традиціях і в менталітеті є. Наталя жартома скаржиться, що Мохаммад не дозволяє їй носити відкриті футболки й короткі спідниці. А ще – не хоче їсти супи й капусту, навіть достоїнства українського борщу досі не оцінив. Із Наталиної кулінарії обожнює млинці з м’ясом і грибочками, київські котлетки, а про домашню ковбасу каже із захватом: «Це не страва, це – десерт». Сам залюбки готує рис, люля-кебаби, а коли очікують на гостей – горме сабзі.

– Це страва з м’яса, квасолі, сушених лимонів і дев’яти видів пряної зелені, – пояснив мені Мохаммад після того, як літера за літерою продиктував уперше почуту мною назву.

Сімейна географія

Наталя мріє побувати в Ірані. Побачити і Тегеран, і Керманфест, рідне місто Мохаммада. Родина чоловіка там має великий будинок із садом і басейном. А в місті Ісфаган живе троюрідна сестра Наталі, яка понад десять років тому вийшла заміж за іранця.

Нині подружжя Салімі знімає у Броварах двокімнатну квартиру. Але згодом планують звести за власним проектом дім із невеличким басейном і зимовим садом десь у передмісті Києва на березі Десни. Вони молоді, повні сил і оптимізму. До того ж обоє успішно працюють: Наталя – косметологом у центрі краси, Мохаммад – технологом на українсько-іранському авіаційному підприємстві.

– Роботи за фахом у Києві не знайти, у вас майже нічого не будують. Мій брат власник підприємства – він уже двадцять років у Києві – запропонував трохи підучитися й працювати в нього. Робота цікава, творча. У кінці року з нашого майданчика здійметься в повітря перший малотоннажний літак. Планів і перспектив багато. Будуть і чотиримісні гелікоптери, на які вже надходять замовлення.

Мохаммад і Наталія Салімі – приємні й успішні молоді люди, вони не очікують небесної манни, а вміють радіти кожному дню. Відпочивають у Криму, їздять по гриби, на риболовлю, подорожують українськими селами, відкривають для себе красу України. Разом виховують маленьку Сафо, мріють мати ще й хлопчика. Вони завжди підтримують і розуміють одне одного. Вони – щаслива українська родина.

Наша довідка

За даними служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб нині на території Рівненської області постійно проживають 1929 іноземців. Серед них 16 студентів, 384 іноземні громадяни, які проживають тимчасово, 132 мають дозволи на працевлаштування та 4 біженці.

У 2011 році майже 200 іноземців (у більшості – українського походження) отримали в Рівному паспорти громадянина України.

Сергій СНІСАРЕНКО

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.