Турок використав прийом з української пісні

Август 04 14:53 2011

У подружжя Олени й Ібрахіма Есмерай – видатна подія. У відділі ГІРФО УМВС України в Рівненській області Ібрахімові вручили посвідку на постійне проживання в Україні.

Щоб познайомитися з українською дівчиною Оленою, громадянин Туреччини Ібрахім Есмерай попросив у неї напитися води. Прийом спрацював. Тепер та дівчина – його дружина.

Минулого тижня вони обоє завітали до ошатного особняка, який на вулиці 16 Липня в Рівному займає відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО) УМВС України у нашій області. Тут громадянин Туреччини Ібрахім Есмерай отримав посвідку на постійне проживання в Україні. Безстроково.
Отже, турок став українцем? Зовсім ні. Він і тепер розуміє лише окремі слова українською, як і тоді, коли у 2008 році приїхав сюди будувати дорогу в складі робочого десанту турецької компанії «Онур». Швидше можна сказати, що стала турчанкою його дружина-українка Олена. Вона опанувала турецьку набагато краще, ніж її чоловік українську. Отже, коли я, спілкуючись із цим інтернаціональним подружжям, задавала запитання Ібрахімові, то Олена їх йому перекладала, а мені перекладала з турецької відповіді чоловіка.
Отак, перемежовуючи українські слова турецькими, вони й розповіли мені недовгу за віком, але багату на події історію своєї сім’ї.
Турки, котрі будували в нашій області дорогу від Рівного в напрямку Києва, базувалися в Корці. Щонеділі турецькі будівельники грали на стадіоні в Корці у футбол. А Олена якраз біля стадіону жила. От вона раз-другий потрапила на очі Ібрахімові, то він на неї і «запав», як каже про такі ситуації нинішня молодь. Спочатку він не знав, як до неї й підійти, а потім придумав. Щоб познайомитися з дівчиною, яка йому впала в око, Ібрахім Есмерай попросив у неї через перекладача, щоб винесла напитися води. Олена винесла, а далі стала пильнувати ті недільні матчі на стадіоні й щоразу виносити воду футболістові, який приглянувся їй так само, як і вона йому.
Далі пішли побачення. Мати Оленина, як дізналася, з ким зустрічається донька, сварилась і не пускала. Та хіба хтось у силі зупинити любов? Олена, соромно тепер і признаватися, тікала на побачення через вікно. А коли принесла додому показати фото коханого, мати, подивившись на нього, зрештою одобрила доччин вибір. «Гарний буде в мене зять», – сказала.
Отримавши таке благословення, у 2009-му Олена й Ібрахім розписалися, а в січні 2010-го в Туреччині, куди чоловік повіз молоду дружину для знайомства зі своєю ріднею, справили весілля. Півроку турецький зять пожив у приймаках, а потім молоді зняли квартиру і зажили окремо.
Три місяці тому в них народився син, якого назвали по-турецьки: Реджеп-Гамза. Отже, Олена глядить дитину, а Ібрахім працює. Він – екскаваторник на будівництві дороги. Заглядати в той час, коли будівництво закінчиться і турки поїдуть з України, подружжя не хоче. Хоча Олена не приховує свого бажання жити в Туреччині. Їй там дуже сподобалось. «Люди добрі, щирі й незаздрісні», – каже.
І чоловіка хвалить. На одміну від багатьох українських чоловіків, він не ділить роботу на чоловічу й жіночу. Треба – поглядить дитину, попере, прибере, вимиє посуд. Але готувати усе ж не береться. Це прерогатива дружини. Тим більше що Олена вже навчилася готувати турецькі страви. Оскільки Ібрахім – мусульманин, то свинину він не їсть. Навчилась обходитися без неї й Олена. Робить плов, усілякі салати з використанням великої кількості зелені та червоного перцю, запікає особливим способом м’ясо – куряче, бараняче, теляче. Виходить це в неї так само гарно і смачно, як у покійної Ібрахімової матері. Тому він часто порівнює дружину з нею. А коли Олена забуде подати до столу графин з водою, як це роблять при всіх застіллях у Туреччині, то чоловік жартома називає її маминим іменем. «Кадрія, – каже, – чому ти воду на стіл не подала?» Бо його мати також постійно забувала подавати на стіл воду.
Небагатослівний Ібрагім Есмерай не каже, що йому так сподобалось в Україні, що він вирішив оформляти документи на постійне проживання на батьківщині своєї дружини. Борщ український йому не полюбився, так само як й інші страви української кухні. Він надає перевагу рідним турецьким. А про Україну сказав, що вона йому подобається, бо він полюбив українську дівчину. «І я їм український хліб, п’ю українську воду, то хіба я можу погано ставитись до України?» – заявляє впевнено Ібрахім. От би й нашим усім українцям його розуміння.
Людмила МОШНЯГА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.