Це моє місто: «ОВІР»

Июль 28 08:49 2011

Добротний двоповерховий особняк, що на вулиці 16 Липня, 6, безперечно, є прикрасою всієї вулиці й тепер. А уявіть собі, наскільки гоноровим був цей будинок у самісінькому центрі Рівного в 1912 році. Сюди, на вулицю Директорську, в новобудову, що пахла ще свіжими фарбою і вапном, вселився нотаріус Петро Міцкевич.
Через десять років потому будинок вподобав лікар Олександр Виноградов. Тут він жив і мав приватну практику. Під час останнього ремонту робітники навіть знайшли на горищі металеву вивіску з його ім’ям і передали її до краєзнавчого музею. У 1926 р. будинок, тепер уже на вулиці Галлера, 6, придбав інший лікар – Роман Могильницький. Довоєнне покоління городян його ще пам’ятає. Український громадський діяч, він працював лікарем у Рівненській українській приватній гімназії і народній українській школі ім. Івана Мазепи. Автор спогадів про Рівненську українську гімназію Михайло Гуцуляк писав про нього: «Доктор Роман Могильницький з Галичини… опікувався гімназією дуже щиро. Під кінець існування Польщі йому загрожувало виселення, бо для Польщі кожний українець… був сіллю в очах».
Могильницького в радянський час заарештували. Його будинок був націоналізований. Перед війною в будинку діяли різні партійні установи: спочатку міський комітет КП(б)У, згодом міський комітет комсомолу. А за німецької окупації тут розміщувався гебітскомісаріат Рівного (так називався окупаційний виконком), який очолював доктор Беєр.
Після війни в особняку на вулиці, яка отримала назву Комуністична, знову прописалися комсомольські ватажки: спочатку тут був обком, а потім міськком комсомолу. Серед наших земляків старшого і середнього поколінь чимало тих, хто отримав тут комсомольські квитки. А тепер, уже понад десять років, у будинку під номером 6 на вулиці 16 Липня видають закордонні паспорти. У будівлю вселилася міграційно-реєстраційна служба, як її досі називають за усталеною звичкою – «ОВІР». Після капітального ремонту старовинний будинок знову засяяв колишньою красою. Наші предки будували на віки: майже в первозданному вигляді збереглися й лаконічний фасад із невеличким балконом, й інтер’єри з високими стелями, прикрашеними гіпсовою ліпниною.

Шістнадцять років у цьому ошатному особняку в центрі міста працює Ірина Смикова. Нині вона – головний спеціаліст відділу ГІРФО (громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб). Обов’язок Ірини Петрівни – прийом громадян із паспортних питань. 30-40 чоловік буває в неї на прийомі протягом дня. Люди приходять з різними настроями, але Ірина Петрівна вміє поговорити з ними так, що навіть той, хто був налаштований спочатку негативно, йде з відділу в гарному настрої. Яких тільки ребусів не доводиться їй розв’язувати! Важко повірити, що стільки проблем може виникнути через закордонний паспорт. Одні їх гублять, інші псують. То пофарбують, то виперуть разом зі штанами. А недавно один чоловік прийшов з документами дружини, щоб вписати дітей у її паспорт. Без власниці паспорта це робити не можна, але тут була унікальна чисто життєва ситуація, якій не можна було не поспівчувати. Чоловік хотів зробити дружині сюрприз із нагоди ювілею весілля – подарувати їй відпочинкову подорож за кордон на всю сім’ю.
Ірина Петрівна вміє розділити і горе, і радість людську, саме тому за багато років жодних скарг на її роботу не було. Начальник відділу Лілія Аркадіївна Драпчинська вважає її своїм надійним тилом.
Людмила МОШНЯГА
Сергій СНІСАРЕНКО

  Article "tagged" as:
  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.