Рівне відновлює партнерські зв’язки з Костромою

Июль 28 10:34 2011

Молодше покоління не знає, з якого це дива в нашому місті є вулиця Костромська, а старше пам’ятає, що російська Кострома колись була містом-побратимом Рівного. Відновити колишні побратимські зв’язки, які останнім часом зійшли нанівець, мають бажання мешканці й українського Рівного, і російської Костроми. Саме з цією метою до Костроми запросили делегацію з нашого міста. Вона була хоч нечисленною, зате представницькою. До складу делегації увійшли міський голова Рівного Володимир Хомко, власник льонокомбінату Олег Червонюк, голова правління ЗАТ «ЕСКО-Рівне» Ніна Весельська і начальник відділу міжнародних зв’язків міськвиконкому Олена Петрів. Що вони побачили й почули в цьому місті над Волгою, з якими враженнями і домовленостями повернулися звідти, про це в учасників поїздки розпитували наші кореспонденти.

Володимир ХОМКО, міський голова Рівного:
– Нове керівництво Костроми запросило нас для відновлення старих дружніх зв’язків. Вони зав’язалися 45 років тому, коли в Рівному почали будівництво льонокомбінату. До того промислової переробки льону в нас не було, а Кострома була якраз центром цієї справи, отже, на наш льонокомбінат і запросили спеціалістів з Костроми. Партнерські стосунки двох підприємств переросли у дружні стосунки міст, тому й не диво, що у 1980 році одну з нових вулиць нашого міста назвали Костромською. Ви не уявляєте, як зраділи керівники міста, коли дізналися, що ця назва у нас досі збереглась, хоча вулиці, названі на честь інших російських міст, як-от Московську чи Новоросійську, перейменували. Мер Костроми пообіцяв, що одну з нових вулиць у Костромі тепер назвуть Рівненською.
Загальні враження про Кострому в нас залишились гарні. Це тихе і затишне провінційне місто, в якому є колосальна прикраса – Волга. За кількістю населення воно таке ж, як наше Рівне, а от за територією – утричі більше. Відчуваються російські простори. Але в усьому іншому ми дуже схожі. Подібний клімат. Такі ж, як у нас, темп і ритм життя. Їхній льонокомбінат, який був за масштабами виробництва приблизно таким же, як рівненський, тепер переживає не кращі часи. На підприємстві залишилась одна тисяча працюючих. Але там досі переробляють льон, який вирощують в області. Оскільки в нашій делегації був власник льонокомбінату Олег Червонюк, то його зацікавила можливість налагодження співпраці з Костромським льонокомбінатом і місцевою швейною фабрикою.
До нас поставились там настільки щиро і привітно, що це важко й передати. Були готові показати геть усе і поділитися всім. Якщо ми чогось не побачили, то тільки тому, що часу не вистачило. Але це тільки початок нашого співробітництва. Ми маємо намір продовжувати його у різних сферах. Наступного року домовились обмінятися групами дітей. Наші поїдуть, щоб відпочити на Волзі (уявляєте, там навіть оздоровчий дитячий табір так само, як наш, називається – «Електронік»), а їхні приїдуть до нашого «Електроніка». Обмін культурними програмами – також у наших планах. Але вершиною цього співробітництва ми бачимо бізнесові зв’язки, саме тому привезли з Костроми запропоновану їхньою торгово-промисловою палатою угоду, яку вже передали для вивчення в нашу торгово-промислову палату. Маємо на меті зробити вже восени спільний бізнес-форум, на якому та угода, сподіваюся, буде остаточно підписана. А найближчим часом побачимо наших нових-старих друзів на святкуванні Дня міста. Ми їх запросили, і вони охоче погодилися приїхати з візитом у відповідь. Отаким чином, роблячи поступальні кроки назустріч одне одному, ми й досягнемо мети. А мета така – відновити старі відносини, які в останні роки зійшли нанівець, хоча були зовсім не зайвими. Пам’ятаючи старе прислів’я про те, що старий друг – кращий за двох нових, ми і взялися ці відносини відновлювати.

Ніна ВЕСЕЛЬСЬКА, голова правління ЗАТ «ЕСКО-Рівне»:
– Росіяни мають схожі до наших проблеми в житлово-комунальній сфері. Я це зрозуміла, коли минулого тижня побувала у складі рівненської делегації в російському місті Кострома.
Враження від поїздки лише найкращі, нас дуже гарно приймали, постійно супроводжували перші особи міста. У Костромі ми були лише два дні, тож програма виявилася дуже насиченою. Ми побували на водопровідному підприємстві, льонокомбінаті, у торгово-промисловій палаті, зустрічалися з керівниками різних управлінь.
Для себе я зазначила, що в Костромі такі ж проблеми з комунальною сферою, як і в нас. Тарифна політика заполітизована, це питання розглядається не зі сторони господарника, а з боку політика. Тарифи вищі, ніж у нас. Різниця в тарифах комунальним підприємствам повертається так само повільно, бо в бюджеті не вистачає коштів. Більшість комунальних підприємств, зокрема теплові, передані в лізинг або в оренду. Найбільше вразило те, що чиновники і керівники комунальної сфери не знають ціну газу. Ми обговорювали це питання, коли були в міській адміністрації, і ніхто з представників влади не зміг назвати вартість газу. Ще подумала про себе: вони щасливо живуть. Наші профільні керівники, мабуть, і вночі могли б ціни назвати. До речі, в Костромі заступник міського голови, що курує комуналку, жінка. Ми знайшли з нею багато спільних тем, адже я теж колись очолювала управління ЖКГ, щоправда, обласне.
Зацікавило, що в Костромі теж створюють об’єднання співвласників житла. Останні доручають всі питання управляючим компаніям. До речі, на кожному житловому будинку крім вказівника з назвою вулиці і номером будинку є ще й назва жеку, який його обслуговує. Там так само, як у нас, тариф не покриває усіх витрат, бракує коштів на поточні й капітальні ремонти житлового фонду і мереж.
На водоканалі в Костромі поверхневий забір води з Волги. Вони були приємно здивовані і по-доброму нам позаздрили, адже в нас уся вода – з артезіанських свердловин. Територія їхнього водопровідного підприємства мені не дуже сподобалася, у нас набагато охайніше.
Із практичних плюсів поїздки – ми отримали координати потенційних інвесторів. Наші нові знайомі пообіцяли, що приїдуть до Рівного на День міста у серпні.
Що ж до особистих вражень, то запам’яталися храми Костроми, їх у місті є майже 40. Оскільки це російське місто вважається батьківщиною Снігуроньки, побували в її будиночку, де все зроблено з криги. Готель, у якому ми жили, теж називався «Снігуронька», а ресторан, в якому харчувалися, мав назву «Хурделиця».

Олег ЧЕРВОНЮК, власник льонокомбінату:
– Однозначно толк від таких поїздок є, бо нам не можна замикатись у власній шкаралупі, а треба бачити, що відбувається навколо нас, щоб розвиватися. Я намагався під час цієї поїздки відчути, наскільки ми можемо з росіянами співпрацювати, чи сумісні наші економіки. Чітко усвідомлюю, що в нас сьогодні – однакові проблеми, і ми приблизно однаково намагаємося їх вирішити. Різниця лише та, що Росія – країна значно багатша ресурсами. Проте глобального вирішення проблем нема ні в нас, ні в них.
Кострома утричі більша за Рівне територіально, а Костромська область – учетверо більша за Рівненську (це притому, що населення області ледь не вдвічі менше – 700 тисяч), але звідси – й більші проблеми. Адже на втричі більшій території утричі більша протяжність комунікацій, доріг, а отже, втричі більші пов’язані з цим витрати. І при цьому вирішення будь-якого питання впирається у федеральний бюджет. До деякої міри менталітет людей схожий, хоча ми трохи «західніші». Проте і в нас норовлять із бюджету взяти, а не покласти туди. Чому, скажіть, у нас кожна галузь декларує збитки і прагне отримати дотації з бюджету? А де беруться гроші у федеральному бюджеті Росії чи державному бюджеті України, це чомусь мало кого хвилює. Ледь що не так, кажуть, що держава винна. А що таке держава? Це ж ми з вами, кожен із нас. Ні, себе ніхто ні в чому не хоче вважати винним. Це так собі, ліричний відступ, думки, до яких мене спонукало побачене в Росії і його порівняння з нашими українськими реаліями.
Співпраця з росіянами в економічній сфері – моя давня мрія. Маючи непогані з ними стосунки, схожі мови й менталітет, ми просто приречені на співробітництво. Я бачу це співробітництво завдяки вигідному розташуванню України між Європою та Росією таким: Україна бере на Заході технології, налагоджує виробництво, продукцію якого експортує до Росії, а в нашому випадку – до тієї ж Костроми. Угода про таке співробітництво вже визріває. За два дні, які ми були там, неможливо усе вирішити. Але інтерес в обох сторін виник. Поки що він загальний. Далі буде конкретніший. Головне – більше їздити, спілкуватися, тоді й контакти будуть. Ця поїздка була тільки першим кроком. Це не одруження і не весілля. Нам важливо було побачити, який у Росії політичний та економічний стан, щоб використати його собі на користь.

Олена ПЕТРІВ, начальник відділу міжнародних зв’язків міськвиконкому:
– Враження від поїздки просто колосальні. На мене особисто найбільше враження справила Феодорівська ікона Матері Божої, що міститься в соборному храмі великомученика Феодора Стратилата, з якою пов’язують початок династії Романових на царському троні. Та головне, що крім вражень і нових знайомств ми привезли з Костроми цілком конкретні домовленості. Зокрема, міські голови Рівного і Костроми Володимир Хомко і Юрій Журін підписали угоду про встановлення партнерських зв’язків між Рівним і Костромою, яким передбачено співробітництво у сферах економіки, управління, культури, освіти, охорони здоров’я та інших. Ми привезли також пропозиції до угоди між торгово-промисловими палатами обох областей і пропозиції про обмін досвідом між
15-ю спецшколою Костроми та одним із загальноосвітніх навчальних закладів Рівного. Загалом пропозицій на рівні галузей, підприємств, установ надійшло в ході цього візиту немало, отже, маємо сподівання на майбутнє плідне співробітництво.
Спілкувалися Людмила Мошняга, Наталія Ниркова

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.