Ремонт закінчити неможливо – його можна тільки призупинити

Июль 28 10:50 2011

Звичайно, мова не про тих, у кого грошей кури не клюють, отож вони можуть дозволити собі купити все й одразу та ще й приплатити майстрам за терміновість. Мова про звичайних людей з рядовою зарплатою, котрим ніде подітися з квартири, яка ремонтується. А тому вони мусять щовечора відробляти другу зміну, прибираючи бардак, який залишили після себе майстри, котрі працювали вдень. Вони знаходять у своїх каструлях шматки штукатурки; а йдучи зранку на роботу, накривають ліжко целофаном; тягають по сходах важкі мішки з цементом, церезитом, піском, гіпсом та іншими необхідними для будівництва матеріалами і проклинають той час, коли почали ремонт.

Відразу множте на два
Якщо ви порахували вартість ремонту і прийшли до висновку, що ця сума вам до снаги, не варто впадати в ейфорію від своїх можливостей. Ці підрахунки викине на смітник перший же майстер, котрий завітає до вашої квартири, щоб оглянути поле роботи і залишити список необхідних матеріалів. Практика свідчить: те, що ви нарахували собі спочатку, треба сміливо множити на два, і це буде більш-менш реальна сума ремонту.
На чому можна зекономити? Насамперед – на роботі. Якщо впряжетеся самі й підпряжете «безплатних» родичів, вийде дешевше. Приклад: у квартирі-хрущовці подружжя вчителів Марії і Павла треба було розібрати перегородки, щоб збільшити кухню і ванну, а з двох кімнат-вагончиків зробити одну велику. Майстри, які прийшли, щоб оцінити цю справу, нарахували за неї більш як чотири тисячі гривень. Вони прикинули на око кількість тонн будівельного сміття, помножили тонну на чотири поверхи і на свою таксу за поверх, от і вийшло понад 500 доларів за абсолютно тупу некваліфіковану роботу, яку Марія з Павлом самотужки зробили за тиждень.
Що їх у цій ситуації найбільше «вбило», то це невідповідність оцінки їхньої інтелектуальної праці і вартості цієї чорної некваліфікованої роботи. Двоє вчителів за місяць не зароблять стільки, скільки двоє підсобників «заломили» за три дні (бо вони бралися зробити цю роботу за три дні). Потім ця невідповідність їм різала серце не раз. Прийшли два лицювальники і за два з половиною дні, поклавши 35 квадратних метрів плитки, взяли за роботу 2400 гривень. Чоловік, який стелив ламінат, узяв за роботу 720 гривень (по 18 гривень за квадратний метр), а справився з нею за півтора дня. Але найдорожче обійшовся їм зварник, який переварював труби. За півдня роботи йому заплатили 1150 гривень.
Разом із матеріалами цей ремонт влетів у добрячу копійку – майже 70 тисяч гривень. Але коли підбили остаточну вартість матеріалів і робіт, то помітили, що за роботу зрештою заплатили майже удвічі менше, ніж нарахував той виконроб, який брався зробити їхній ремонт зі своєю бригадою комплексно. Отже, тепер подружжя радить усім знайомим, котрі беруться за ремонт, наймати окремих виконавців на кожну операцію, а не довіряти справу комплексній бригаді, яка береться робити ремонт під ключ.

Італійська плитка виявилась білоруською
Довіра має мати розумні межі. Від багатьох людей, котрі пережили ремонт, доводилось чути поради про те, що не слід брати майстрів із вулиці чи за газетними оголошеннями. Краще пошукати довше чи почекати на тих, котрі в цей момент зайняті, зате мають хороші рекомендації. Не треба лінуватися з’їздити подивитись туди, де вони працювали перед вами. Це потім окупиться.
Валентин Петренчук нині проклинає свою довірливість на чім світ стоїть. Він відправив дружину з немовлям до мами, а сам крутився зранку до ночі на роботі, заробляючи на ремонт. Тому дуже зрадів, коли побачив, які «добрі» попались йому майстри. «Не турбуйтесь, – запевняли вони, – ми самі все зробимо, купимо, привеземо». «Ці хлопці привезли мені з десять зразків підхожої плитки для ванни, – розповідає Валентин. – Я вибрав найкращу, італійську по 200 гривень за квадрат». Декілька цих плиток відпали від стіни і розбилися вже через місяць після ремонту. Майстрів замовник не знайшов, йому сказали, що вони подалися на заробітки до Москви. Отже, Валентин сам став шукати цю плитку по магазинах і знайшов без проблем. Тільки виявилось, що вона не італійська, а білоруська і коштує 70 гривень за квадратний метр.
На тій же площадці в будинку на вулиці Д. Галицького сусід Валентина, роблячи ремонт двокімнатної квартири, видав майстрам гроші на таку кількість ґрунтовки, якої б вистачило на ремонт добрячого особняка. Коли йому потім відкрили на це очі, за майстрами вже й слід прохолов.
«Ви розумієте, – розповідав ще один потерпілий від ремонту рівнянин, який не захотів назватись, щоб, як він висловився, “знайомі не знали, який я лопух”, – вони втягують тебе в ті витрати, які ти на початку й не планував. Вони так майстерно вміють переконати, що тобі це необхідно, що ти дістаєш із кишені гроші і платиш. А пішли вони з квартири, глянув я на зроблене, та й сам собі здивувався: де були мої очі?!»

Не давайте гроші наперед
Це ще одна типова помилка наших довірливих людей. Майстра, який починає роботу з того, що вимагає завдаток, краще женіть відразу. У мого колеги Василя К. майстер узявся покласти в дворі бруківку. Майстер розповів, що його кум цю бруківку виготовляє і може продати дешевше, ніж у будівельних гуртовнях. Василь дав йому п’ять з половиною тисяч гривень, і чоловік через два дні привіз бруківку, а потім пропав. По його телефону відповідала на дзвінки дружина. «Коля в Москві», – казала вона. Зрештою відкладати справу до повернення Колі з Москви стало ніяк, бо на порозі стояла зима, коли бруківку не кладуть, тому Василь найняв інших майстрів. Їм не вистачало привезеної Миколою бруківки навіть на півдвору. Більше того, вони відкрили Василеві очі на те, що навіть за цінами будівельного супермаркету бруківка на весь двір мала б коштувати 4,5, а не 5,5 тисячі.
Рівнянка Ірина С. дала завдаток на виготовлення дверей у квартиру ще три роки тому. Дуже ввічливий майстер, який сподобався їй тим, що роззувся, заходячи до квартири, забрав сім тисяч гривень «на матеріал», та й досі десь робить чи не робить ті двері. Ірина цього не знає, бо не може знайти його навіть із допомогою міліції.

Не вірте тим, хто м’яко стелить, бо буває твердо спати
А ось бабуся Ніна знайшла свого кривдника з племені ремонтників якраз за допомогою міліції. Вона назбирала 15 тисяч гривень, щоб зробити в квартирі ремонт. Майстри, які його робили, виявились такими хорошими хлопцями, що бабуся вирішила на прощання влаштувати для них смачний обід. Доки майстри збирали інструменти, бабуся поралася на кухні, необачно залишивши гаманець з грошима для розрахунку за роботу на видному місці в кімнаті. «Один з хлопців прийшов до мене на кухню і запропонував піти по хліб, бо я сказала перед цим, що забула його купити, – розповіла бабуня. – Я дала йому гроші, ще й подякувала за допомогу. Хлопець повернувся, сіли пообідати, а як до грошей, щоб розплатитися, то їх нема». Якби будівельники були в змові, то запила б ті гроші бабця холодною водою. Але злодій «працював» тільки на себе. Його колеги хотіли довести свою непричетність до крадіжки і погодилися з бабцею, що треба викликати міліціонера. Прийшов дільничний, який взявся до справи з толком і вирахував, що гроші вкрав отой, хто ходив по хліб. Гроші повернули, але довіру до людей бабця втратила назавжди.
Це далеко не все про ремонти. Є такі ремонти, які обходяться людям малою кров’ю і не залишаються в пам’яті як кошмар. Але більшість не хоче й чути про новий ремонт, якщо має досвід попереднього. Зараз – літо. Саме ремонтна пора. Ми написали про досвід цих людей, щоб застерегти їхніх послідовників у ремонтній справі від набивання власних гуль. Усе-таки на чужих помилках учитися краще, ніж на своїх.
Людмила МОШНЯГА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.