На папері – дорога, насправді – бездоріжжя

Июль 28 13:04 2011

Чи бувають речі, які нікому не належать, так би мовити, нічийні? У всьому цивілізованому світі кожна річ має свого господаря. Однак у нашій країні, виявляється, є винятки. Мова йде про дороги від села Карпилівка до ВАТ «Рівнеазот» і між селами Городок, Хотинь і санаторієм-профілакторієм ВАТ «Рівнеазот». Державні структури всіляко відхрещуються від причетності до цього відрізка дороги, намагаючись перекласти відповідальність за неї на ВАТ «Рівнеазот».
Можливо, ніхто ніколи б і не намагався знайти відповідального за дорогу, якби вона була у відмінному стані, проте стан її покриття, м’яко кажучи, бажав би бути кращим. Що вже казати про вибоїни та нерівності поверхні? У деяких місцях їх практично неможливо переїхати, – хіба що повзучи на мінімальній швидкості та обминаючи найбільші заглибини. На мостах, які побудовані над залізницею, утворилися такі тріщини, що крізь них добре видно все, що робиться на коліях. Обгородження та «відбійники» місцями зруйнувались, а ті, які залишилися, не відповідають нормам будівництва. Якщо не зробити ремонт, за короткий час виникне небезпека провалитися крізь щілину мосту колесом автівки чи просто зникне будь-яка можливість пересуватися цією дорогою.
Особливої уваги заслуговує міст через річку Горинь. Його аварійний стан можна констатувати без особливих досліджень. Мало того що місцеві жителі познімали металеві конструкції мосту, через нього постійно курсують вантажівки, які перевозять пісок із несанкціонованих кар’єрів. Рух цих багатотонних автівок не лише призводить до руйнації дорожнього покриття, а й завдає шкоди несучим конструкціям мосту. Тим більше що є обґрунтований сумнів стосовно того, що проектанти в далекому минулому могли передбачити рух такого важкого транспорту через цей міст і закласти до проекту необхідний запас міцності.
Враховуючи все вищезазначене, а також те, що дослідження конструкцій мосту на їх придатність для експлуатації проводилося невідомо коли (можливо, лише під час будівництва), виникає запитання: хто стане фатальним автомобілістом, після проїзду якого міст, втративши свою несучу здатність, завалиться? За теперішнього стану справ такий розвиток подій може стати реальним.
І ще одне запитання: чому сільська рада не заперечує розробки кар’єрів і перевезення піску багатотонними вантажівками? Можливо, тепер комусь це й вигідно?! Однак недолугий той керівник, який однією рукою будує, а іншою – руйнує.
Поки було можливо, підприємство всіляко підтримувало дорогу в стані, придатному для експлуатації (хоча вона не є його власністю, а згідно з п.10 ст.8 Закону України «Про автомобільні дороги» належить до районних автомобільних доріг загального користування), тепер же вона потребує капітального ремонту.
Питання належності дороги до облавтодору і ретельного виконання ними своїх обов’язків адміністрація «Рівнеазоту» порушує уже вкотре. Починаючи з 2007 року ведеться переписка між підприємством і рівненськими чиновниками. Останні, в свою чергу, намагаються проблемну ділянку дороги скинути «на плечі» підприємства. Однак беручи до уваги всі документи і ретельно вивчивши проблему, що виникла, приходимо до висновку, що дорогу має обслуговувати «Рівнеавтошляхбуд». Для того, аби обласне керівництво погодилося з думкою «Рівнеазоту» і визнало свою відповідальність за цю дорогу, знадобилося чотири роки. Це сталося 12 січня на спеціальній нараді, яку вів заступник голови облдержадміністрації Володимир Михайлович Новак. Ось витяг із протоколу цієї наради:
«Вирішили:
1. Головному управлінню економіки та інвестиційної політики облдержадміністрації звернутися до Державної служби автомобільних доріг України з пропозицією щодо прийняття ділянки автодороги від транспортної розв’язки типу «кільце» автодороги Н-22 Устилуг – Луцьк – Рівне до ВАТ «Рівнеазот» на баланс служби автомобільних доріг у Рівненській області.
2. Службі автомобільних доріг у Рівненській області рекомендувати обстежити технічний стан автодороги та штучних споруд, розміщених на ділянці дороги від транспортної розв’язки типу «кільце» автодороги Н-22 Устилуг – Луцьк – Рівне до ВАТ «Рівнеазот» протяжністю 4,86 км та надати розрахунки щодо кількості коштів, необхідних для приведення дороги до відповідності нормативним вимогам, про що повідомити облдержадміністрацію до 24 січня 2011 року».
Здається, все – проблему вирішено, однак не так сталось, як гадалось. Ось уже більш ніж півроку так ніхто нічого і не робить. На черговий лист-звернення з приводу автодороги с.Городок – с.Хотинь – санаторій-профілакторій ВАТ «Рівнеазот» адміністрація підприємства отримала відповідь від заступника голови Рівненської райдержадміністрації пана Жильчука. Ось її текст: «На Ваше звернення до Рівненської обласної державної адміністрації щодо відсутності контролю за станом дороги с.Городок – с.Хотинь – санаторій-профілакторій ВАТ «Рівнеазот» повідомляємо, що органам місцевого самоврядування кошти виділяються на комунальні дороги, які перебувають на балансі сільських та селищних рад.
Дорога с.Городок – с.Хотинь – санаторій-профілакторій ВАТ «Рівнеазот» на балансах Городоцької та Шпанівської сільських рад не обліковується.
Щодо припинення перевезення піску з несанкціонованих кар’єрів та руйнації мосту внаслідок зняття металевих конструкцій Рівненська райдержадміністрація пропонує звернутися до органів УМВС України в Рівненській області».
Виходить, адміністрацію ВАТ «Рівнеазот» проблема збереження комунального майна, власності держави і незаконна розробка корисних копалин (несанкціоноване видобування піску) на території Рівненського району турбує більше, ніж самих очільників того ж таки Рівненського району.
Складається враження, що представники районної адміністрації ігнорують рекомендації обласної, оскільки своїм листом виявляють щонайменше низьку компетентність і байдуже ставлення до всього, що діється в районі. Вони дають зрозуміти, що ця дорога не обліковується в жодній із найближчих сільських рад, а отже, її зовсім не існує. «Однак вона існує», – дозволю собі перефразувати Галілея.
Чим більше вникаєш у деталі цієї справи, тим більше виникає запитань, на які, хтозна, чи дасть хто колись відповідь. Чому відповідні державні структури не виконують своїх безпосередніх обов’язків? Чому, замість того щоб турбуватися про людей, чиновники всіляко намагаються перекласти свої обов’язки та відповідальність за бездіяльність на когось іншого? Чому ніколи немає винних у безгосподарності? Чи може державна структурна одиниця виконувати покладені на неї серйозні обов’язки, якщо її керівники листи-відповіді підписують, навіть не читаючи прізвища опонента, з яким листуються? Адже їм байдуже, кому відписуватися.
Дуже хотілося б, аби відповідні органи влади відреагували на наявну проблему, бо ж від її невирішення потерпають, передусім, прості українці – мешканці навколишніх сіл, котрі делегували свої повноваження на здійснення управління господарською діяльністю в районі теперішньому керівництву. Для більшості сіл округи (Карпилівка, Рубче, Рогачів, Митків) ця дорога – єдиний шлях сполучення. Як простий селянин зможе добратися в район чи область, коли рух транспорту припиниться? На це запитання ніхто відповідати не береться. Можливо, не припекло? А може, зачекати до наступних виборів? Адже в нас тільки під вибори і можна добитися, щоб для людей, котрі в такий період набувають статусу виборців, зробили би бодай щось…
Олександр ЯРМУШКО

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.