Давні друзі знайшлися через чверть століття

Июль 21 17:29 2011

Отримавши лист із Москви, Шпаки взялися шукати фото давньої подруги в сімейних альбомах.

Про колишнє ми часом кажемо, що це було давно й неправда. А тут усе якраз правда. Москвичка Надія Штогріна заповзялася і знайшла таки рівнянина Григорія Шпака, з яким подружилася ще на початку сімдесятих років минулого століття, коли Григорій Васильович проходив у столиці СРСР дійсну армійську службу. Отже, таки правду кажуть, що стара дружба не ржавіє.

Нині так буває рідко. Люди без жалю рвуть зв’язки не тільки з чужими їм людьми – друзями, знайомими, приятелями, а й з рідними. Ми стали жити більш відособлено і закрито.
А тут таке! 40 років тому познайомилися, 26 років не бачилися й нічого не знали одні про одних і раптом пишуть листа «Допоможіть знайти друга…»
Я довідалась про цей лист від полковника міліції Лілії Драпчинської, начальника відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО) УМВС. Москвичка в ньому детально описала, як познайомилася з рівнянином, надіслала фото тих часів, на якому Григорій Васильович у солдатській формі. І ще декілька фото: зроблених у Москві, куди Григорій Шпак їздив зі своєю молодою дружиною Наталкою в гості, та в Рівному, куди приїжджала 26 років тому разом із сином Надія Штогріна. Московська пенсіонерка в деталях і дуже емоційно розписувала, як їй сподобалось Рівне, всі ті місця, де вона в нашому місті бувала, – мототрек, парк, озеро.
Побувавши вдома у сім’ї Наталії і Григорія Шпаків, я довідалась, що то були їхні остання зустріч і останнє спілкування з московською подругою. Влітку вона цілий місяць прогостювала в них у маленькій 12-метровій кімнатці малосімейки на нинішній вулиці Соломії Крушельницької, а тоді – Лізи Чайкіної, а восени Шпаки отримали нинішню свою трикімнатну квартиру на вулиці Шухевича і переїхали. З тим переїздом їхні зв’язки й обірвалися.
Отже, телефонний дзвінок з відділу ГІРФО був для рівненського подружжя повною несподіванкою. Звичайно ж, вони відгукнулися на цей привіт із юності, поспілкувалися телефоном. І ось минулого тижня Надія зателефонувала і повідомила, що вже взяла квиток до Рівного і їде до них на зустріч через більш як чверть століття розлуки.
Григорій Васильович, щойно я прийшла, дістав свій дембельський альбом, який старанно готували перед демобілізацією всі тодішні солдати строкової служби, і, гортаючи його сторінки, ми разом потрапляємо в минуле сорокарічної давності.
Григорієві Шпаку зі службою пощастило. Він мав у війську дуже гарну посаду листоноші. Тож міг щодня вільно виходити за межі військової частини. Завдяки цьому й познайомився з дівчатами-москвичками Валею і Надею. Вони працювали продавчинями у промтоварному магазині неподалік пошти, де Григорій Шпак щодня отримував кореспонденцію для своєї військової частини. Спочатку він заприятелював з ними. Спілкувалися часто, адже дівчата працювали в дуже потрібному для солдатів відділі шкарпеток.
Згодом, коли у Наді з’явився друг Гена, її майбутній чоловік, то Григорій вже потоваришував і з ним. Вони запросили його й на весілля, але Григорій на нього не потрапив, бо для нього якраз настав довгожданий дембель, і хлопець уже взяв квитки додому. Надя й Гена згодом надіслали йому своє весільне фото. Воно досі зберігається там же, у велетенському і важенному, нині таких немає, дембельському альбомі.
У тому альбомі є купа фото, які нагадують про гостювання Надії в Рівному, а Наталії і Григорія Шпаків – у Москві. Старі чорно-білі фото молодих і гарних людей на тлі відомого всім рівнянам фонтана-«стоматолога» в парку імені Шевченка, на тоді ще новенькому мототреці в Рівному і на Красній площі чи ВДНГ у Москві.
Здавалось би, що все те поросло мохом забуття, але ж ні. От їде ж Надія з Москви до Рівного. Квиток узяла. Значить, є в неї в цьому духовна потреба. Що саме духовна, а не матеріальна, я в цьому після знайомства зі Шпаками не сумніваюся анітрохи. Живуть Григорій Васильович та Наталія Сигізмундівна Шпаки дуже скромно, хоча обоє мають високу кваліфікацію в обраних ними професіях. Григорій Васильович – фрезерувальник. Професія нині хоч і дефіцитна, та все одно не поціновувана так, як цього заслуговує.
Руки в Григорія Шпака робочі і справді золоті, це видно з першого погляду, але цього року більше, ніж 500 гривень, йому на його газорозрядному заводі за роботу не платили. Попри це він зізнається, що ніяка інша робота йому не дається так, як ця. «За станком робив би день і ніч, навіть і спати б не лягав», – каже чоловік.
Наталія ж Сигізмундівна – швачка в ательє. Теж зарібки невеликі, не розженешся з них. Тому в квартирі своїй вони роблять ремонт довго й нудно. На двері назбирали гроші, потім – на лицювальну плитку, тепер збирають на те, щоб заплатити за роботу лицювальникові. Але попри вічні нестатки вони не розгубили ні душевної рівноваги, ні духовного багатства, яким сповна нагородила кожного з них природа. Дарма що в хаті немає телевізора, який поступово «заглох», бо його ніхто особливо не любив дивитись, зате вони знаходять відраду в спілкуванні одне з одним. Григорій Васильович каже ще, що понад усе любить читати і похвалився чималою бібліотекою духовної літератури. Ходять до церкви. Працюють на дачі. Так і живуть. Особливо добре, дружно й злагоджено живуть, усміхається глава сімейства, коли зовсім немає грошей. «Тоді в нас удома – наче ангел пролетів, – каже Григорій Васильович, – а як трохи заведуться гроші, то починається тертя».
Та гроші «заводяться» нечасто. От і потерпають, що московську гостю, можливо, не задовольнять їхні умови. Та й узяти відпустку, щоб її розважати, ніяк, адже Шпаки традиційно йдуть у відпустку в кінці серпня, щоб поїхати в рідне село на копання картоплі. Коли виникають такі сумніви, то зрештою Наталія Сигізмундівна гасить їх, кажучи, що люди повинні бути цікаві іншим людям не їхніми статками. Мабуть, так є і в цьому випадку. Адже тоді, в 1985-му році, коли Надя єдиний раз була у них в гостях, вона прожила тут цілий місяць, дарма що в тісній малосімейці їх було тоді п’ятеро душ і господарям доводилося спати на підлозі. Нині на підлозі ніхто не спатиме, і це вже прогрес.
Людмила МОШНЯГА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.