Льонокомбінат повстає з руїн

Июль 14 10:57 2011

Міський голова Рівного Володимир Хомко не приховує захоплення від того, що льонокомбінат відродився і видав таке добротне трикотажне полотно.

«Бюрократи не сплять», – так охарактеризував причину відстрочки пуску льонокомбінату його власник Олег Червонюк. Виявилось, що можна швидше зробити справу, ніж оформити необхідні для неї папери. Саме тому готове на 99,9 відсотка виробництво поки що не запускають. Зате минулого тижня тут побували з оглядинами перші особи міста й області – голова облдержадміністрації Василь Берташ і міський голова Рівного Володимир Хомко.

У цехах Рівненського льонокомбінату після їхньої реконструкції побували голова облдержадміністрації Василь Берташ і міський голова Рівного Володимир Хомко.

Господарі зробили правильно. Спочатку повели високих гостей у ті виробничі корпуси, які стоять у первозданному вигляді: розкурочені і зруйновані після господарювання в них попередніх власників. Видовище, звичайно, не з приємних. Діряві дахи, що дали можливість розгулятись тут іржі та цвілі, на пару з безгосподарністю зробили свою чорну справу. Цехи нагадують кадри зі «Сталкера».
Нині процес руйнації зупинено. Адже першим ділом нинішній власник льонокомбінату подбав про те, аби відремонтувати дахи над усіма виробничими площами і замінити комунікації. У той час, коли на підприємстві освоєно близько семи тисяч квадратних метрів виробничих потужностей – це приблизно 5 відсотків загальних площ, – комунікації і дахи відновлено на всі сто відсотків. Отже, тепер можна спокійно просуватися далі в освоєнні виробництва. Куди і наскільки просунулись на льонокомбінаті? Услід за високими гостями це зміг побачити і наш кореспондент.
Насамперед господар показав новеньку й сяючу, наче п’ять копійок, котельню. Основне її достоїнство, щоправда, не в новизні і сяянні, а в тім, що вона дасть змогу практично удвічі скоротити видатки на виробництво необхідної для забезпечення ткацького виробничого процесу пари. Досі пару льонокомбінат брав із сусіднього, через паркан, підприємства – з нетканки. І обходилась та пара льонокомбінату вдвічі дорожче за газ.
Далі гості пішли в освоєні цехи, які також уже блищать не гірше від котельні, і пройшлися по тому шляху, по якому йтиме після запуску виробництва тканина. Від ткацьких верстатів – у відділення фарбування текстилю, а потім – у цех, де на довжелезному, метрів на сто, агрегаті тканину будуть сушити, розтягувати і змотувати в рулони. Показали гостям і самі рулони чудового трикотажу, які отримали після пробного пуску виробництва. Ба, навіть подарували їм на пам’ять уже пошиті з цього трикотажу футболки. «Яка чудова тканина, яка м’яка і приємна на дотик», – захоплювався Володимир Хомко.
Потім, ділячись своїми враженнями від побаченого, Володимир Хомко сказав, що більше його радують ті вигоди, які вже отримало і ще отримає наше місто завдяки діяльності в ньому такого потужного вітчизняного інвестора, як Олег Червонюк. «Крім вражень є чисто прагматичні речі, які не можуть не радувати, – сказав міський голова. – Адже цього року найбільша сума, яка поповнила бюджет розвитку міста – це 10 мільйонів, які прийшли з льонокомбінату. Це ті гроші, які власник заплатив за землю. Ми зможемо вирішити за ці гроші немало міських проблем. З нетерпінням чекаємо, щоб на льонокомбінаті запрацювало виробництво. Адже основні доходи громади – це податок з доходів фізичних осіб. Люди будуть працювати – місто буде краще жити. Тому я дуже радію з того, що побачив на льонокомбінаті. Це якраз той випадок, коли на занедбане виробництво прийшов справді стратегічний інвестор».
Василь Берташ поцікавився в інвестора якраз стратегією. «Освоєно п’ять відсотків виробничих площ, а як же решта?» – запитав він у Олега Червонюка.
Олег Казимирович у відповідь не став називати строки чи показувати діаграми і графіки бізнес-планів, а розповів про свій попередній досвід. «Коли я вісім років тому придбав у Хмельницькому 13 тисяч квадратних метрів виробничих площ, то вважав, що коли заставлю їх обладнанням, то мій життєвий шлях відбувся. Усі ті площі вже працюють, а я освоюю нові у Рівному».
До цих слів тяжко додати бодай щось. Але ми додамо одну ремарку. Ціна одного робочого місця на швейному виробництві Олега Червонюка у Хмельницькому – 3 тисячі євро, а робоче місце на текстильному виробництві у Рівному коштує 100 тисяч євро. І це не просто ціна робочого місця. Це ціна слова людини, яка з усіх відомих світові ідеологій сповідує єдину – економічний націоналізм, суть якого полягає в тому, щоб дати роботу своїм людям на рідній землі.

Людмила МОШНЯГА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.