Гордість Рівненської «художки» — понад три тисячі випускників

Це – моє місто…
Рівненську дитячу художню школу, найбільш прикметну будівлю на вулиці Литовській, знає кожен рівнянин. Власне, це комплекс із двох навчальних і кількох господарських споруд.
Головний будинок школи – білий просторий одноповерховий, прикрашений класичним портиком із чотирма квадратними колонами. Його звели в 1953 році, щоб розмістити тут медичну частину військового комісаріату. Сусідній, не менший за розміром, складається зі старовинної частини і сучасної прибудови. За спогадами старожилів, у 1890-х роках його збудував заможний м’ясник-поляк. Давня фігурна цегляна кладка, високі стелі з ліпниною, заокруглені склепіння вікон… Кажуть, в роки Другої світової тут почергово розміщувалися різні військові канцелярії, потім – штаб військкомату.
А дитяча художня школа (вона існувала в місті ще з 1959 року) тіснилася на першому поверсі будинку за номером 83 на вулиці Комуністичній (нині вулиця 16 Липня). Із плином часу кількість учнів постійно зростала, збагачувалася матеріальна база. «Художка» зайняла вже обидва поверхи будівлі. Але дітям потрібен був просторий, освітлений сонцем двір у затишному красивому місці. Тож у 1986 року школярі та військові помінялися квартирами. Майбутнім художникам нові класи з широкими світлими вікнами припали до душі.

…а це в ньому я
1970 року школу очолив її теперішній директор Анатолій Мартиненко. Щира і скромна людина, він є чи не найвизначнішим метром серед рівненських живописців. За його плечима – понад вісімдесят персональних виставок як національного й міжнародного, так і обласного масштабу. Він заслужений працівник культури, член Національної спілки художників, заслужений працівник культури України.
Та найбільше часу в живописця стала забирати господарська й організаційна діяльність. Найголовніше завдання, яке постало перед керівником – згуртувати колектив, до якого весь час вливалися молоді викладачі.
Наскільки це вдалося, судіть самі. Серед понад трьох тисяч випускників «художки» є заслужений архітектор України Микола Шолудько; заслужений архітектор України, лауреат Державної премії в галузі архітектури Микола Пасічник; директор Рівненської філії Українського науково-дослідного інституту проектування міст «Діпроміст» Олег Трофімчук, заслужений художник України Микола Ліханов та інші відомі художники та архітектори. Переважна більшість викладачів художньої школи – також її колишні випускники.
– У нас, – розповідає Анатолій Мартиненко, – і повітря інше. Воно світиться від запаху фарб і передчуття краси. Я вважаю, що в мене – щасливе життя. Прекрасна родина, успішні учні, улюблена робота. А творчість? Без малювання не уявляю життя. Працюю у вихідні й у свята по десять-п’ятнадцять годин і не втомлююсь. Думаю, що найголовнішу картину свого життя ще напишу.
Сергій СНІСАРЕНКО