Місія життя – бути просвітянкою

Июль 08 16:48 2011

Міський голова Рівного Віктор Чайка (2006 рік) вручає Євгенії Гладуновій диплом про присвоєння відзнаки «За заслуги перед містом»

У непересічних людей долі особливі. Вони потрапляють у вир подій або живуть на зламі епох. Навіть якщо історична доба не вимагає героїчного чину, такі особистості виборюють собі шанс на великі справи. До таких належить Євгенія Гладунова.

Народилась Євгенія Михайлівна у Польщі, на Лемківщині, зростала серед чудової української природи. Проте родина була депортована у 1945 році на схід України, а згодом приїхала на Рівненщину, де пані Євгенія живе й понині. Тут вона створила власну родину, народила сина Олександра, має улюблену внучку Катрусю.
За фахом вона – учитель-філолог, працювала в сільських школах, у різних освітніх установах. По-справжньому проявила себе пані Євгенія в період новітнього відродження України. Вона була серед двадцятки ініціаторів створення Товариства української мови ім. Т. Шевченка у 1988 році (з 1992 року – «Просвіта») й донині веде велику просвітянську роботу в Рівному.
Особливою заслугою Євгенії Михайлівни є налагодження просвітницької роботи із закладами освіти, культури, проведення спільних заходів із національно-патріотичного виховання молоді. Щорічно з ініціативи просвітян влаштовуються вечори про героїку Крут, трагічні події голодомору, боротьбу УПА за волю України, вечори, що сприяють відродженню звичаїв і традицій українського народу (Різдва, Стрітення, Великодня, Івана Купала та ін.).
Ще одна чи не найважливіша сторінка життя Євгенії Гладунової – Михайло Борейко. Поодинці – це люди, різні за темпераментом, характером, вдачею, але єднає їх велика любов одне до одного, до України, до людей. Це дві половинки одного єства. Їхня невеличка двокімнатна квартира – то осередок народного руху, «Просвіти», культури, зв’язку зі світом українства на всіх континентах. І берегинею цього оазису, його окрасою, щедрою і гостинною господинею є пані Євгенія.
Євгенія Гладунова – одна з небагатьох, до думки якої прислухаються чиновники усіх мастей, близьке і неблизьке оточення, а головне – її чоловік. Треба бачити цю родину під час суперечок, які виникають на ідеологічному чи політичному ґрунті. Більш поміркований, толерантний Михайло Семенович і категорично непоступлива Євгенія Михайлівна у своїх гарячих дебатах, із аргументами і контраргументами, що схожі на громи і блискавки, створюють грозову обстановку. Але буря стихає – знову ясні, лагідні погляди, звертання на «Ви», і тиха ідилія відновлюється. При цьому кожен залишається зі своїми переконаннями.
Говорити про роки чи нагадувати про вік ювілярки – справа марна. Будь-які періоди її життя не пов’язані з віком, а лише зі справами, які вона робить. Найбільше їй болить доля української державності. Запас мудрої енергії пані Євгенії невичерпний. Бо джерело, що її продукує, вічне, як душа. Вона має свою, чітко визначену місію на цій землі. У просвітянки так багато невиконаних справ, що оглядатися на цифрові означення ювілею не випадає.
З роси Вам і води, дорога Євгеніє Михайлівно!
Катерина СИЧИК,
голова Рівненського міського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.