Журнал "Україна"
  • Головна
  • Новини
  • Політика
  • Економіка
  • Кримінал
  • Закордоном
  • Суспільство
  • Культура
  • Фото
  • Відео

Трибуна на кістках

07.07.2011admin

Речі, недопустимі з точки зору елементарної людської моралі та етичних постулатів щодо пошанування померлих, ми, проте, допускаємо на Козацьких могилах. Тут багато років поспіль на тому місці, де наклали головами козаки, ставлять трибуну, на якій піаряться політики різних кольорів і мастей. Власник льонокомбінату Олег Червонюк, який цього року побував на традиційному дійстві пошанування козаків у Пляшевій уперше і має свіжий погляд на ці події, якраз так їх і побачив, отже, й поділився своїм баченням того, що відбувалося у Плящевій і по дорозі до неї, з кореспондентом нашої газети.

– Олеже Казимировичу, що спонукало вас сісти на коня і вирушити отак верхи у похід на Берестечко?

– Мене запросили до свого гурту козаки. І я пристав на їхню пропозицію. Тому, що назріла потреба морально відпочити після всіх клопотів, пов’язаних з підготовкою виробництва на льонокомбінаті. І тому, що я дійшов висновку, що нашу історію треба вчити глибоко, а не вдовольнятися тими тезисними знаннями, які лежать на поверхні. Щоб будувати майбутнє, треба вчити минуле. Це, можливо, банальна фраза, але це й правда.

– Отже, яким був цей похід?

– Нас було більш як двадцять чоловік. Четверо вершників, а решта їхали трьома возами.

– Ви їхали верхи?

– Так, мені був цікавий цей досвід. Чи зможу я проїхати понад сто кілометрів верхи? Як воно – бути козаком. Як це – ходити в шароварах, я ж досі ніколи їх не одягав.

– І як?

– З’ясувалося, що шаровари – на диво зручний одяг, набагато зручніший, ніж сучасні штани. І взагалі, мені дуже сподобались мої відчуття в ролі козака. Як ніколи раніше, я відчув себе українцем. Нам кожному важливо мати в душі це відчуття, особливо – дітям.

– Як сприймали ваш похід люди, котрі зустрічалися вам на шляху?

– Ми добирались до Берестечка два дні з ночівлею у Млинові. Їхали через села, і всюди люди щиро вітали нас, намагались пригостити хто чим – салом, горілкою, молоком, ковбасою, огірками, помідорами. Це були зовсім незнайомі люди, але ми відчували з ними велику єдність, адже всі ми – українці. Гарно зустріли нас у Млинові, підготували цікаву концертну програму. Ці два дні були сповнені для мене цікавих і справді незабутніх вражень.

– А яке враження справив на вас сам козацький меморіал? Ви ж бачили його вперше.

– Сам меморіал – дуже гарний. Думаю, всі українці повинні бути вдячні людям, котрі створили цей чудовий музейний комплекс на місці козацького бою. І хочеться, щоб знали про нього та їздили сюди для пошанування пам’яті козаків не тільки люди з Рівного, Пляшевої і навколишніх сіл, а й з усієї України. Інша справа, хто з якою метою та якими настроями сюди приїжджає. Коли я побачив, як політики намагаються використати ці події для власного піару, мені це дуже не сподобалося, тому я й поїхав звідти, не добувши до кінця. Не можна ставити трибуну на козацьких могилах і піаритися на їхніх кістках. Це не по-християнському і взагалі не по-людському.
Ніхто б у Європі до такого не додумався – ставити трибуну на могилах і розказувати з неї про своє бачення вирішення політичних проблем. Там збираються в подібних місцях для того, аби віддати данину пам’яті предкам. Я бував у різних європейських країнах і бачив, з якою гордістю люди там вдягають свій національний одяг для таких оказій. Для наших же політиків одягнути шаровари чи взагалі козацьке вбрання – принизливо. В нас уже коли одягають козацьку форму, то обов’язково з генеральськими погонами. Бо в нас ніхто не хоче бути рядовим звичайним козаком, таким, якими були козаки, що полягли під Берестечком.

– Тяжко щось додати до цих слів, тому давайте змінимо тему. Бачити Червонюка і не спитати, коли ж ми станемо свідками пуску першої черги льонокомбінату, було б неправильно.

– Ми цю подію трішки відклали. Бо виявилось, що тяжко просто й порахувати, скільки потрібно різних паперів для того, щоб запустити виробництво. Але ми дали цій бюрократичній машині іти своїм ходом, а попутно вирішуємо питання про ринки збуту для нашої майбутньої продукції. Ну і тим часом я використав похід на Берестечко для того, щоб відволіктися і морально (а не фізично, бо якраз у фізичному плані це було немале навантаження) відпочити і набратися сил та зарядитися енергією для майбутньої роботи.
Спілкувалась Людмила МОШНЯГА

Похожие статьи

На 50 років – подарунок за 50 тисяч

22.12.2011admin

Політика та кримінал: розслідування вбивства Щербання

23.01.2013admin

Нема ніяких проблем, коли є бажання працювати

20.10.2011admin

Добавить комментарий Отменить ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Свежие записи

  • Вантажники Тернопіль — переїзд недорого
  • Команда адвокатів в Україні
  • Вантажники для переїзду
  • Как найти профессиональное детективное агентство?
  • STATUS VIZA – Иван Настюк отзыв про работу в Польше
  • Віктор Скаршевский: економіка падає, зростання немає
  • Харків стає українським
  • Як замовити міжкімнатні двері? Поради
  • Евакуатор Рівне, поради евакуації автомобіля
  • Як доглядати еустому? Поради з теплиці
  • Курс гривні — прогноз на листопад 2016 року
  • Компанія Грін-Агро в харчовій промисловості
  • Косметолог Рівне, природня краса та лікування шкіри
  • Видобуток вапна негашеного та його транспортування
  • Практика йоги, что нужно знать
  • Прогноз курсу гривні на жовтень — думки банкірів
  • Байден покарав президента Порошенко — Балашов
  • Электронный бу тахеометр — прибор для геодезии
  • Кіпр як країна для інвестицій та бізнесу
  • Могут ли дружить женщина и мужчина — психолог хмельницкий
Партнери в місті Тернопіль:
створення сайту в Тернополі, розробка сайтів Тернопіль за 1000 гривень.

Нові сучасні та цікаві для інтернету сайти. Якщо потрібна розробка сайтів луцьк шукайте в Інтернеті в пошуку.

  • Про нас
  • Контакти