Із понад 200 країн світу тільки 50 мають земельний кадастр, а ще 50 намагаються його створити, в тому числі й Україна. Абсолютно зрозуміло, що кадастрова система для економіки будь-якої країни є активом. Для становлення ринку землі це – необхідність. Особливо важливим кадастр є для постсоціалістичних країн, у яких не було приватної власності.
У всіх країнах у тій чи іншій формі прийняте відповідне законодавство, яке врегульовує кадастровий облік. Накопичений досвід свідчить про перевагу законів, що мають загальний рамочний характер, відповідно до якого здійснюється регуляторна діяльність, над законами, які надмірно завантажені різними нормативами і технічними деталями, що є стримуючим фактором. У різних країнах можуть діяти закони, що стосуються приватного життя, але «право на захист приватного життя» повинне бути гарантоване у процесі формування будь-якої системи кадастрового обліку та реєстрації прав. Однак при цьому слід брати до уваги інтереси суспільства. Дані кадастру мають бути захищені і в той же час доступні для користувачів. Система кадастру має враховувати необхідність збалансування між правами на інформацію та правами на захист персональних даних.
Державний земельний кадастр відіграє особливу роль у реформуванні земельних відносин, як інформаційна база для ефективного управління земельними ресурсами, ведення системи реєстрації, землеустрою, підтримки податкової та інноваційної політики держави, становлення та розвитку ринку землі, обґрунтування розмірів плати за землю.
Зрозуміло, що прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр» є вагомим кроком у вирішенні важливих проблем правового, економічного, соціального та екологічного розвитку країни.
На пленарному засіданні Верховної Ради України 19 травня 2011 року проект Закону України «Про Державний земельний кадастр», розроблений народними депутатами України за участю фахівців Держземагентства України, Мін’юсту і Мінагрополітики, Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні.
Проект Закону України «Про державний земельний кадастр» було підготовлено відповідно до статті 204 Земельного кодексу України з метою встановлення правових, економічних і організаційних основ діяльності у сфері державного земельного кадастру.
Законопроект визначає Державний земельний кадастр як єдину державну (автоматизовану) геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження в їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їхню оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Проектом Закону передбачено зобов’язання Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня його опублікування розробити і затвердити Державну цільову програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року, в якій, зокрема, передбачити заходи з виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, перенесених з Державного реєстру земель, відновлення пунктів державної геодезичної мережі, проведення інвентаризації земель. А до 1 січня 2012 року має бути забезпечено створення інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.
Передбачається, що реалізація положень проекту Закону забезпечить:
— гарантування та захист прав на землю;
— сприяння подоланню корупції у сфері земельних відносин;
— відкритість і доступність інформації про земельні ділянки, в тому числі доступ до цієї інформації за допомогою мережі Інтернет;
— безоплатність доступу до інформації органів державної влади та місцевого самоврядування;
— доступ громадян до публічної інформації про земельні ділянки;
— розвиток земельних ринків та їх моніторинг;
— охорону земельних ресурсів та підтримку моніторингу навколишнього середовища;
— забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування земельно-кадастровою інформацією для прийняття управлінських рішень;
— підтримку оподаткування землі та нерухомості;
— сприяння землеустрою державних земель;
— удосконалення міського планування та сприяння розвитку інфраструктури;
— забезпечення гарантії кредитування банківськими установами;
— зменшення кількості земельних спорів;
— мінімізацію можливості корупційних дій із боку посадових осіб;
— створення засад суспільного контролю над використанням земельних ресурсів;
— сприяння формуванню позитивного іміджу України як інвестиційно привабливої держави.
Роман ГРЕСЬКО,
начальник управління Держкомзему в місті Рівне
Наша довідка. Кадастр – упорядкована інформаційна система про правове, природне, господарське, економічне і просторове положення об’єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління.