Життя дев’ятнадцятирічної Насті зробило крутий поворот у лютому цього року, коли раптово померла мати. А ще п’ять років тому пішов із життя вітчим, який замінював дівчині батька. Настя залишилася наодинці з проблемами, які звалилися на її голову, як сніжна лавина. Немає в неї надійного плеча, за яким можна було б заховатися, і надійної руки, на яку можна опертися. Треба все вирішувати самій, немає від кого чекати ані фінансової підтримки, ані моральної.
Мати останні три роки не працювала, бо не могла знайти роботу.
Перебивалася випадковими заробітками, щоб хоч якось прохарчувати себе й доньку. За квартиру не платила, то залишила на доньку чималий борг. Настя тим часом навчалася у профтехучилищі на швачку, але роботи не має. Не набула достатніх навичок у швейній справі, от і не беруть. Вчилася вона за компанію з подругами. Та як залишилася сиротою, то й подруг не стало. Проте в одному дівчині повезло – її вчасно помітила директор міського центру соціальних служб для молоді Людмила Талт, а очолювана нею установа взяла дівчину під соціальний супровід.
Психологи центру й Людмила Талт навчають Настю жити в тих складних умовах, в яких вона опинилася. Допомагають, чим можуть, щоб не стала на хибний шлях, щоб не опинилася під впливом наркоманів чи злочинців. Нині залагоджують формальності, щоб оформити дівчині статус сироти, витребувати документи для пенсії у зв’язку зі втратою годувальника. Мати мала 350 гривень боргу в ПриватБанку за кредитною карткою, то вже посприяли, щоб зупинити наростання відсотків на борг. Людмила Талт сподівається, що банк таки спише весь борг, який повис тепер уже на сироті. Допомагають реструктуризувати борг і за комунальні платежі.
Практично в цієї дитини засобів для існування немає зовсім. Навіть на проїзд у міському транспорті. Спочатку її підтримала коштами одна церковна громада. Перед Великоднем центр попросив допомогти сироті благодійницю, підприємця Ольгу Вознюк продуктами. Власниця кафе «Апельсин» Світлана Зоренко-Герасимчук надає Насті безкоштовні обіди. Так і виживає дівчина завдяки добрим людям. Але її не полишає страх, щоб не натрапити на поганих людей, яких у цьому світі чимало. Вже знайшлися такі, що погрожували забрати квартиру, відправити Настю в психлікарню. Їй якнайшвидше потрібно поставити в квартиру надійні вхідні двері, щоб уберегтися від таких «помічників». Можливо, знайдеться спонсор, який допоможе дівчині в цьому.
У центрі схиляють Настю шукати роботу й старалися допомогти в цьому. Але зв’язки з агенціями результату не дали. Вона стоїть на обліку в міському центрі зайнятості, проте виплати там розпочнуться лише через три місяці. Тож дівчині вкрай потрібна фінансова допомога. Вона планує вступати на навчання до РДГУ, щоб здобути професію психолога. Коли стане студенткою, як сирота, отримуватиме півтори тисячі гривень стипендії. Тоді, можливо, й почне потихеньку ставати на ноги. А поки що центр соціальних служб для молоді має прохання до всіх, хто може, підтримати сироту. Контактні телефони: 22-11-34; 22-14-82.
Валентина ПОГОНСЬКА