Сім’я = сім «я»

Май 12 19:31 2011

Саме такою є родина начальника служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому Андрія Міщені: мама, тато + 5 синів. Разом семеро, отже, сім «я».

У перший місяць після народження п’ятого синочка – Романа – Андрій Іванович ходив дуже заклопотаний, але надзвичайно щасливий, приймав вітання колег, друзів і водночас обурювався з приводу бюрократичних перепон, які потрібно було долати з реєстрацією дитини, іншими чисто паперовими клопотами. Але одні клопоти змінилися іншими, адже для Андрія Міщені щаслива сім’я – це турботливі батьки. А гармонійна сім’я – це команда однодумців. Саме у спорідненості думок подружжя Андрія та Мирослави Міщені та їхніх старших синів і полягає секрет успіху сімейного життя.
Тут кожен у сім’ю приносить своє «его» і хоче, щоб з ним рахувалися. Але тільки від батьків залежить, чи будуть діти під їхнім надійним крилом. А емоційний багаж синів – від почуттів, з якими живуть ці молоді, красиві, розумні, добрі батьки. Я це зрозуміла, поспілкувавшись із Андрієм Івановичем.
Міщені створили сім’ю по любові, яка зародилася ще в школі. П’ять років дружили, а навчаючись у педінституті, одружилися. Андрій тоді був на третьому курсі, Мирослава – на другому. Щоб утримувати сім’ю, Андрієві довелося перейти на індивідуальний графік навчання та поєднувати освіту з роботою в ЗОШ №28 і №20. А після здобуття вищої освіти Андрій Міщеня працював викладачем на кафедрі історії України в педінституті.
Його манило в науку, проте подальшу долю чоловіка змінив проект «Молодіжна адміністрація». Андрій Міщеня взяв участь у конкурсі й потрапив на стажування в облдержадміністрацію. Відтоді, а це був 1999 рік, працює державним службовцем. Був провідним спеціалістом відділу політичного аналізу, головним спеціалістом служби у справах дітей ОДА. І вже минуло 11 років, як пов’язав життя зі службою у справах дітей Рівненського виконкому, де пройшов шлях від провідного спеціаліста до начальника.
Усі ці роки разом із коханою дружиною Мирославою він не тільки самостверджувався як фахівець, але й будував сім’ю. Мирослава Романівна працювала вчителем фізики, заступником директора Колоденської школи. А тепер вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною. І не за одною.

Ця молода, дружна й працьовита сім’я справді складається із семи «я» – п’ятеро синів (уже баскетбольна команда) і двоє батьків. Найстаршому, Владиславові, – чотирнадцять, Максиму – десять. Обидва навчаються в ЗОШ №18. Ілля цього року піде в перший клас, Маркіян ходить у садочок, а Роману ще тільки виповниться п’ять місяців. Повна хата (три невеличкі кімнати) емоційних, здорових дітей, яких люблять батьки і бабуся. А живуть вони, на жаль, у будинку Андрієвої матері, бо за зарплату держслужбовця й допомогу на дітей, яку отримує дружина, не побудуєш власний дім.
Це велика проблема родини Міщені, бо хочеться, щоб діти мали багато простору. Та подружжя раде й тому, що вони завжди на свіжому повітрі, адже біля хати є дворик і майданчик для ігор. Багато у вихованні хлопців допомагає бабуся. А ще діти й онуки вдячні їй за те, що мають вдосталь власної городини.
Коли Андрій Іванович розповідає про дітей, його очі виблискують радістю, теплотою й великою любов’ю до своїх улюбленців. Усі п’ятеро для матері й тата найдорожчі. Виховують їх власним прикладом любові до праці й піклування один про одного. Але кожен хлопець уже виробляє свій характер і нахили.
– Найстарший у нас справжній господар, – розповів Андрій Іванович. – Він піклується про молодших братів і в усьому допомагає нам. Займається автомоделюванням і мріє стати токарем. Його вибір ми підтримуємо. А Максим – натура творча. Навчається грі на фортепіано в музичній школі №2 і дуже цим задоволений. Про менших говорити ще рано, проте всі діти слухняні, кожен виконує свої, нехай і дрібні обов’язки. Ми ніколи не сперечаємося. В усьому досягаємо консенсусу. Наш третій синочок народився на Дмитра, тож так його й хотіли назвати, але дружина наполягала на імені Маркіян. Довелося провести жеребкування, і вона перемогла. Тепер навіть не уявляємо, що Маркіян міг би мати інше ім’я.
Є в родині Міщені й свої традиції. Тут ніколи не сумують. Люблять читати вголос. Так діти з батьками прочитали «Волинь» Уласа Самчука. У свята й часто в неділю разом ідуть до церкви – Міщені є парафіянами незалежної православної церковної громади. Як дозволяє погода, сім’я їде на відпочинок у ліс або смажать шашлики у дворі будинку на мангалі. Звісно, що для такого активного відпочинку всієї сім’ї разом потрібен транспорт. Його, на жаль, немає. А була б державна програма пільг для розмитнення автомобілів для багатодітних сімей, могли б нею скористатися. Ще Андрій Міщеня з болем говорив про те, що багатодітній сім’ї, особливо взимку, в місті немає де відпочити разом. Хто буває в «Екваторі», то знає, скільки коштують там розважальні послуги – не для сімейного бюджету багатодітних. Але попри всі труднощі Андрій Іванович і Мирослава Романівна щасливі, що мають таку сім’ю, таких гарних п’ятеро козаків. На запитання, чи буде колись у їхній сім’ї дівчинка, Андрій Іванович відповідає коротко: «Як Бог дасть».
Валентина ПОГОНСЬКА

  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.