Галина Кульчинська: Навіть коли знаєш, що твою справу можуть знищити, робити її треба все одно

Заступник міського голови Рівного Галина Кульчинська відповідає на ті запитання, що їх читачі «7 днів» задавали їй через посередництво редакції протягом останніх двох тижнів

Надія Петращук, пенсіонерка: Уже другий чи третій рік перед Великоднем на деревах у центрі міста розвішують намальовані на папері чи на фанері писанки. Це гарно виглядає, але нищить дерева і зелені зони. Бо є багато охочих зняти одну-дві писанки собі на пам’ять. Я сама була свідком такого випадку, коли хлопець зламав гілку, щоб зняти таку фанерну писанку. Може, краще було б ці писанки розміщувати на спеціальних стендах чи ще десь? Бо в нас у місті з кожним роком стає менше зелені.
– Знаєте, якщо керуватися такими мотивами, то не треба, щоб працювали ліфти, бо з них викрадають кабелі і троси. Не треба робити лавочки, бо їх все одно зламають. Не треба прибирати місто, бо його знову засмітять. Вважаю, що робити добрі справи потрібно навіть всупереч протидії злих сил. Я переконана, що тих людей, яким писанки на деревах дають естетичну насолоду, набагато більше, ніж тих, хто ці писанки зриває і ламає дерева. А загалом прикрашання дерев писанками стало вже гарною традицією, яку в нас уже навіть переймають люди з інших міст.
Валентина, рівнянка: Коли цього року відбудуться випускні вечори у школах? Чи придумала влада якісь особливі заходи для цьогорічних випускників?
– У цьому році «останній дзвоник» у школах Рівного прозвучить 27-го травня у п’ятницю, а випускні вечори відбудуться наступного дня, в суботу. Тобто випускні у нас посунулися на місяць вперед, і це вже так другий рік поспіль. Чому? Все через тестування (ЗНО), які стартують на початку червня і класифікуються вже не як випускні шкільні іспити, а як «вступна кампанія» до вищих навчальних закладів.
Зазначу лише, що випускники шкіл візьмуть участь у загальноміській грі Квест – 27-го травня, а 28-го пройде вже традиційний парад випускників і буде загальноміське свято на майдані Незалежності для випускників та їхніх батьків. Крім того, кожна школа готує свій особливий сценарій випускного вечора.
Антон Іванович, службовець: Коли палац культури «Текстильник» перейменують? Торік про це говорили-говорили, але результату досі немає. І взагалі, коли цей заклад нормально відремонтують і чи будуть його об’єднувати з будинком культури?
– Процес об’єднання цих закладів міський голова поки що призупинив. Стосовно ж палацу культури «Текстильник», то там справді є серйозна потреба ремонту фасаду, а головне – даху. Повноцінний ремонт такої споруди є надзвичайно дорогим проектом, але я сподіваюся, що напористість нового керівника цього закладу, депутата міської ради Тараса Максименка дасть свій результат уже незабаром. Ну а назва не є на цьому етапі пріоритетним питанням. Бо коли в будівлі після кожного дощу тече дах, то все інше відступає на другий план. Тим паче що в місті відроджується льонокомбінат, і в цьому контексті звична назва «Текстильник» може заграти новими барвами.
Денис Сабанюк: Я чув, ніби той будинок культури, що в парку, хочуть приватизувати. Чи правда цьому? А коли ні, то коли ж там закінчать ремонт? Бо він уже кілька років тягнеться…
– Міський будинок культури внесено міською радою Рівного до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації. Тобто про його приватизацію не може бути мови. До того ж міський голова вже неодноразово заявляв, що після завершення будівництва 14-ої школи всі фінансові можливості й сили міста працюватимуть на завершення реконструкції міського будинку культури в парку Шевченка.
Мама двох школярів: У наших вчителів тепер совість коли і є, то її мало. У мене двоє дітей, і я спостерігаю, як їх учать. На уроках сяк-так, а як прийдеш до вчительки запитати, чому дитина не встигає, то вона тобі зразу й каже, що потрібні додаткові заняття. Я тепер мушу тим же вчителям, які не довчили моїх дітей на уроках, платити за репетиторство. І оцінки відразу покращилися. Але хіба я знаю, чи ці оцінки за знання чи за мої гроші?
– Я би дуже хотіла поспілкуватися з авторкою цього запитання особисто, бо виключати, що таке відбувається, не можу, але треба розібратися конкретно. Усім іншим батькам наполегливо рекомендую не боятися і в таких ситуаціях звертатися до завуча, до директора школи або безпосередньо до мене. Принагідно зазначу, що в школах передбачено індивідуальні заняття з учнями, але вони повинні бути безкоштовними.
Віра Андріївна, пенсіонерка: Недавно мій семирічний онук поскаржився, що його в школі бив однокласник, а вчителька на це ніяк не зреагувала. Чи спонукаєте ви педагогів якось реагувати на такі випадки? Чи хтось узагалі контролює дитячу агресію в школі?
– Важко повірити, що вчителька бачила бійку і ніяк не зреагувала. Будь-які випадки дитячої агресії мають ретельно аналізуватися, для цього в наших школах і працюють психологи та соціальні педагоги, не кажучи вже про класних керівників. Але якщо ви вірите своєму внукові, то звертайтеся до директора, щоб це конкретне питання вивчили і в усьому розібралися на місці.
Іван Миколайович, пенсіонер: Чи не пора привести назви всіх підприємств та установ нашого міста у відповідність до законодавства України про мову, щоб усе було українською? Хто затверджує їм оці іноземні назви? Що це за «Ентер» на майдані Короленка? Або от пишуть «домобудівний комбінат», але ж такого нема, а є завод залізобетонних виробів. То треба, щоб усі назви відповідали дійсності.
– Добре, що є такі уважні до мови люди, але загалом усі вивіски у сфері комерції та громадського харчування – це компетенція міського управління торгівлі. Є відповідні інструкції, законодавство, є люди, які контролюють цей процес, і на загал, як мені здається, проблема мови вивісок не є аж настільки гострою в Рівному. Принаймні, я не пригадую, щоб вони мене дратували. Однак спробую тепер звернути на них більше уваги.
Працівник культури: Чому в культурі такий дефіцит кадрів притому, що в нашому місті готують працівників культури? А як довелося, то начальника для управління культури не могли знайти. Або скажіть, де ви взяли такого директора для парку культури?
– Що стосується посади начальника управління культури, то звертаю вашу увагу, що тут йдеться про державну службу і певні юридичні вимоги до претендентів на посаду: має бути досвід роботи на керівній посаді, наприклад. Є й інші моменти. А що стосується нового керівника міського парку культури, то я чую дуже позитивні відгуки про роботу парку в останній період, про те, що там усе ремонтується, прибирається, постійно щось цікаве відбувається. Тому не дуже розумію суть претензії.
Галина Тарасенко: Чому ви працюєте в міській раді, а балотувалися в обласну?
– Це вже вдруге я обиралася до обласної ради і вважаю, що зробила правильно, бо європейська політична традиція прямо ЗАБОРОНЯЄ службовцям обиратися до тієї ради, у виконавчих органах якої вони працюють. Це робиться для того, щоб не було конфлікту інтересів. Бо депутати мають формулювати задачі для службовців, а службовці – звітувати перед депутатами. Тому, за європейськими нормами, я ніяк не можу бути депутатом міськради, якщо працюю заступником міського голови. Але ці норми у нас ще не прижилися, і багато людей думають навпаки, що краще бути депутатом у тій раді, де ти працюєш. Хоча, по суті, на мою думку, це – неправильно.
Питання із сайту газети «7 днів», запитував Толик: Скільки потрібно заплатити за посаду заступника міського голови?
– Ніскільки. Я за посади в своєму житті ніколи не платила.
Просто мама: Як ви ставитесь до того, що ми мусимо платити за дитячі гуртки, хоча діти займаються не в приватних, а державних закладах культури і спорту? Ті гроші, які тепер беруть за художню гімнастику і танці, просто шалені. Де совість тих людей, які їх беруть? І де закон?
– Якщо ми говоримо не про благодійні внески на ремонт чи про гроші, які здають у хореографічних колективах для придбання костюмів, то я маю точно знати де, в якому закладі і які гроші від вас вимагають. Телефон моєї приймальної 22-35-35, звертайтеся – будемо розбиратися. Знайте: комунальні послуги, утримання приміщень та зарплати керівників гуртків – усе це оплачується містом.
Марія: Якщо представнику влади не можна мати свій бізнес, то як ви, маючи радіо «Трек», потрапили у владу?
– А хто вам сказав, що я маю «Радіо Трек»?.. Я була директором радіостанції – і це правда – від самого початку її діяльності, але кількість акцій, яка мені належала, завжди залишалася незначною. Зате саме завдяки резонансним акціям «Радіо Трек» на мене, як на директора, звернули увагу і запропонували стати депутатом обласної ради, а вже пізніше моя активна депутатська позиція, вочевидь, спонукала Володимира Хомка запропонувати мені посаду заступника.
Мама школяра: Наша класний керівник збирає гроші на квитки до театру навіть з тих дітей, які туди не можуть піти. Дитина їй каже, що в неї в цей час заняття в художній школі, а в подружки – в музичній, але вона на це не зважає. Каже, що класу дали план. Але чому я повинна віддавати на той план свої 10 гривень, якщо дитина виставу все одно не побачить?
– Будь-які культпоходи можуть відбуватися в школах тільки на добровільній основі. Ні про які «доведені плани» не може бути жодної мови.
Світлана Опанасівна: Чому наш театр такий гарний з фасаду, а на задвірках навіть не приберуть до пуття? Сходи з боку вулиці Петлюри розвалені, а під підпірною стіною з цього боку росте кропива. Це в центрі міста! Біля головної культурної споруди!
– Загалом Театральна площа виглядає сьогодні дуже пристойно, і тут є певна заслуга міста. Хоча академічний музично-драматичний театр це – обласна структура і фінансується вона з бюджету області, а не міста. Що ж до сходів і кропиви, то мені здається, що це певне перебільшення, але я готова особисто вийти і подивитися на ці сходи.
Чи не могла би міська влада частіше запрошувати до нас таких людей, як Ліна Костенко?
– Саме таких людей, як Ліна Костенко, у нас, на жаль, небагато. Ліна Василівна – унікальна постать, і я дуже рада, що нам вдалося організувати її приїзд. Але ідея запитання мені цілком зрозуміла: людям не вистачає такого духовного спілкування, і ми, безперечно, будемо намагатися цей вакуум заповнювати.
Чи не можна зробити, щоб по вихідних у парку грав духовий оркестр і були танці, як колись? А то тепер людині старшого віку ніде й розважитися.
– Дуже цікава ідея, справді. Обов’язково подумаємо над можливістю її реалізації.
Мама двох школярів: Мої діти навчаються у різних школах, старший син у ЗОШ№ 18, дочка в – ЗОШ № 12, але подумуємо сина переводити в 12-ту школу. Ця необхідність виникла через негативні обставини, які існують останні три роки у 18-ій школі. Таке відчуття, що там відсутній керівник педагогічного і учнівського колективу. Існує поділ на любимчиків, образи учнів окремими вчителями, особливо заступником директора з навчальної частини (завуча). Прихід батьків до школи для з’ясування, як навчається дитина, сприймається вороже. Батьківські збори проводяться тільки для того, щоб зібрати гроші з батьків на якісь потреби, без пояснень. Зовсім інша атмосфера в 12-ій школі. Взаємна повага, довіра між вчителями та учнями. Напрошується питання: чому при однакових можливостях шкіл – така велика різниця в навчальному і позашкільному виховному процесі?
– Оскільки питання потребує додаткового вивчення, то я б запропонувала його авторці трішки згодом звернутися до мене особисто. Про зустріч можна домовитися, потелефонувавши за номером 22-35-35.