Галина Кульчинська: Навіть коли знаєш, що твою справу можуть знищити, робити її треба все одно

Май 12 10:13 2011


Заступник міського голови Рівного Галина Кульчинська відповідає на ті запитання, що їх читачі «7 днів» задавали їй через посередництво редакції протягом останніх двох тижнів

Надія Петращук, пенсіонерка: Уже другий чи третій рік перед Великоднем на деревах у центрі міста розвішують намальовані на папері чи на фанері писанки. Це гарно виглядає, але нищить дерева і зелені зони. Бо є багато охочих зняти одну-дві писанки собі на пам’ять. Я сама була свідком такого випадку, коли хлопець зламав гілку, щоб зняти таку фанерну писанку. Може, краще було б ці писанки розміщувати на спеціальних стендах чи ще десь? Бо в нас у місті з кожним роком стає менше зелені.
– Знаєте, якщо керуватися такими мотивами, то не треба, щоб працювали ліфти, бо з них викрадають кабелі і троси. Не треба робити лавочки, бо їх все одно зламають. Не треба прибирати місто, бо його знову засмітять. Вважаю, що робити добрі справи потрібно навіть всупереч протидії злих сил. Я переконана, що тих людей, яким писанки на деревах дають естетичну насолоду, набагато більше, ніж тих, хто ці писанки зриває і ламає дерева. А загалом прикрашання дерев писанками стало вже гарною традицією, яку в нас уже навіть переймають люди з інших міст.
Валентина, рівнянка: Коли цього року відбудуться випускні вечори у школах? Чи придумала влада якісь особливі заходи для цьогорічних випускників?
– У цьому році «останній дзвоник» у школах Рівного прозвучить 27-го травня у п’ятницю, а випускні вечори відбудуться наступного дня, в суботу. Тобто випускні у нас посунулися на місяць вперед, і це вже так другий рік поспіль. Чому? Все через тестування (ЗНО), які стартують на початку червня і класифікуються вже не як випускні шкільні іспити, а як «вступна кампанія» до вищих навчальних закладів.
Зазначу лише, що випускники шкіл візьмуть участь у загальноміській грі Квест – 27-го травня, а 28-го пройде вже традиційний парад випускників і буде загальноміське свято на майдані Незалежності для випускників та їхніх батьків. Крім того, кожна школа готує свій особливий сценарій випускного вечора.
Антон Іванович, службовець: Коли палац культури «Текстильник» перейменують? Торік про це говорили-говорили, але результату досі немає. І взагалі, коли цей заклад нормально відремонтують і чи будуть його об’єднувати з будинком культури?
– Процес об’єднання цих закладів міський голова поки що призупинив. Стосовно ж палацу культури «Текстильник», то там справді є серйозна потреба ремонту фасаду, а головне – даху. Повноцінний ремонт такої споруди є надзвичайно дорогим проектом, але я сподіваюся, що напористість нового керівника цього закладу, депутата міської ради Тараса Максименка дасть свій результат уже незабаром. Ну а назва не є на цьому етапі пріоритетним питанням. Бо коли в будівлі після кожного дощу тече дах, то все інше відступає на другий план. Тим паче що в місті відроджується льонокомбінат, і в цьому контексті звична назва «Текстильник» може заграти новими барвами.
Денис Сабанюк: Я чув, ніби той будинок культури, що в парку, хочуть приватизувати. Чи правда цьому? А коли ні, то коли ж там закінчать ремонт? Бо він уже кілька років тягнеться…
– Міський будинок культури внесено міською радою Рівного до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації. Тобто про його приватизацію не може бути мови. До того ж міський голова вже неодноразово заявляв, що після завершення будівництва 14-ої школи всі фінансові можливості й сили міста працюватимуть на завершення реконструкції міського будинку культури в парку Шевченка.
Мама двох школярів: У наших вчителів тепер совість коли і є, то її мало. У мене двоє дітей, і я спостерігаю, як їх учать. На уроках сяк-так, а як прийдеш до вчительки запитати, чому дитина не встигає, то вона тобі зразу й каже, що потрібні додаткові заняття. Я тепер мушу тим же вчителям, які не довчили моїх дітей на уроках, платити за репетиторство. І оцінки відразу покращилися. Але хіба я знаю, чи ці оцінки за знання чи за мої гроші?
– Я би дуже хотіла поспілкуватися з авторкою цього запитання особисто, бо виключати, що таке відбувається, не можу, але треба розібратися конкретно. Усім іншим батькам наполегливо рекомендую не боятися і в таких ситуаціях звертатися до завуча, до директора школи або безпосередньо до мене. Принагідно зазначу, що в школах передбачено індивідуальні заняття з учнями, але вони повинні бути безкоштовними.
Віра Андріївна, пенсіонерка: Недавно мій семирічний онук поскаржився, що його в школі бив однокласник, а вчителька на це ніяк не зреагувала. Чи спонукаєте ви педагогів якось реагувати на такі випадки? Чи хтось узагалі контролює дитячу агресію в школі?
– Важко повірити, що вчителька бачила бійку і ніяк не зреагувала. Будь-які випадки дитячої агресії мають ретельно аналізуватися, для цього в наших школах і працюють психологи та соціальні педагоги, не кажучи вже про класних керівників. Але якщо ви вірите своєму внукові, то звертайтеся до директора, щоб це конкретне питання вивчили і в усьому розібралися на місці.
Іван Миколайович, пенсіонер: Чи не пора привести назви всіх підприємств та установ нашого міста у відповідність до законодавства України про мову, щоб усе було українською? Хто затверджує їм оці іноземні назви? Що це за «Ентер» на майдані Короленка? Або от пишуть «домобудівний комбінат», але ж такого нема, а є завод залізобетонних виробів. То треба, щоб усі назви відповідали дійсності.
– Добре, що є такі уважні до мови люди, але загалом усі вивіски у сфері комерції та громадського харчування – це компетенція міського управління торгівлі. Є відповідні інструкції, законодавство, є люди, які контролюють цей процес, і на загал, як мені здається, проблема мови вивісок не є аж настільки гострою в Рівному. Принаймні, я не пригадую, щоб вони мене дратували. Однак спробую тепер звернути на них більше уваги.
Працівник культури: Чому в культурі такий дефіцит кадрів притому, що в нашому місті готують працівників культури? А як довелося, то начальника для управління культури не могли знайти. Або скажіть, де ви взяли такого директора для парку культури?
– Що стосується посади начальника управління культури, то звертаю вашу увагу, що тут йдеться про державну службу і певні юридичні вимоги до претендентів на посаду: має бути досвід роботи на керівній посаді, наприклад. Є й інші моменти. А що стосується нового керівника міського парку культури, то я чую дуже позитивні відгуки про роботу парку в останній період, про те, що там усе ремонтується, прибирається, постійно щось цікаве відбувається. Тому не дуже розумію суть претензії.
Галина Тарасенко: Чому ви працюєте в міській раді, а балотувалися в обласну?
– Це вже вдруге я обиралася до обласної ради і вважаю, що зробила правильно, бо європейська політична традиція прямо ЗАБОРОНЯЄ службовцям обиратися до тієї ради, у виконавчих органах якої вони працюють. Це робиться для того, щоб не було конфлікту інтересів. Бо депутати мають формулювати задачі для службовців, а службовці – звітувати перед депутатами. Тому, за європейськими нормами, я ніяк не можу бути депутатом міськради, якщо працюю заступником міського голови. Але ці норми у нас ще не прижилися, і багато людей думають навпаки, що краще бути депутатом у тій раді, де ти працюєш. Хоча, по суті, на мою думку, це – неправильно.
Питання із сайту газети «7 днів», запитував Толик: Скільки потрібно заплатити за посаду заступника міського голови?
– Ніскільки. Я за посади в своєму житті ніколи не платила.
Просто мама: Як ви ставитесь до того, що ми мусимо платити за дитячі гуртки, хоча діти займаються не в приватних, а державних закладах культури і спорту? Ті гроші, які тепер беруть за художню гімнастику і танці, просто шалені. Де совість тих людей, які їх беруть? І де закон?
– Якщо ми говоримо не про благодійні внески на ремонт чи про гроші, які здають у хореографічних колективах для придбання костюмів, то я маю точно знати де, в якому закладі і які гроші від вас вимагають. Телефон моєї приймальної 22-35-35, звертайтеся – будемо розбиратися. Знайте: комунальні послуги, утримання приміщень та зарплати керівників гуртків – усе це оплачується містом.
Марія: Якщо представнику влади не можна мати свій бізнес, то як ви, маючи радіо «Трек», потрапили у владу?
– А хто вам сказав, що я маю «Радіо Трек»?.. Я була директором радіостанції – і це правда – від самого початку її діяльності, але кількість акцій, яка мені належала, завжди залишалася незначною. Зате саме завдяки резонансним акціям «Радіо Трек» на мене, як на директора, звернули увагу і запропонували стати депутатом обласної ради, а вже пізніше моя активна депутатська позиція, вочевидь, спонукала Володимира Хомка запропонувати мені посаду заступника.
Мама школяра: Наша класний керівник збирає гроші на квитки до театру навіть з тих дітей, які туди не можуть піти. Дитина їй каже, що в неї в цей час заняття в художній школі, а в подружки – в музичній, але вона на це не зважає. Каже, що класу дали план. Але чому я повинна віддавати на той план свої 10 гривень, якщо дитина виставу все одно не побачить?
– Будь-які культпоходи можуть відбуватися в школах тільки на добровільній основі. Ні про які «доведені плани» не може бути жодної мови.
Світлана Опанасівна: Чому наш театр такий гарний з фасаду, а на задвірках навіть не приберуть до пуття? Сходи з боку вулиці Петлюри розвалені, а під підпірною стіною з цього боку росте кропива. Це в центрі міста! Біля головної культурної споруди!
– Загалом Театральна площа виглядає сьогодні дуже пристойно, і тут є певна заслуга міста. Хоча академічний музично-драматичний театр це – обласна структура і фінансується вона з бюджету області, а не міста. Що ж до сходів і кропиви, то мені здається, що це певне перебільшення, але я готова особисто вийти і подивитися на ці сходи.
Чи не могла би міська влада частіше запрошувати до нас таких людей, як Ліна Костенко?
– Саме таких людей, як Ліна Костенко, у нас, на жаль, небагато. Ліна Василівна – унікальна постать, і я дуже рада, що нам вдалося організувати її приїзд. Але ідея запитання мені цілком зрозуміла: людям не вистачає такого духовного спілкування, і ми, безперечно, будемо намагатися цей вакуум заповнювати.
Чи не можна зробити, щоб по вихідних у парку грав духовий оркестр і були танці, як колись? А то тепер людині старшого віку ніде й розважитися.
– Дуже цікава ідея, справді. Обов’язково подумаємо над можливістю її реалізації.
Мама двох школярів: Мої діти навчаються у різних школах, старший син у ЗОШ№ 18, дочка в – ЗОШ № 12, але подумуємо сина переводити в 12-ту школу. Ця необхідність виникла через негативні обставини, які існують останні три роки у 18-ій школі. Таке відчуття, що там відсутній керівник педагогічного і учнівського колективу. Існує поділ на любимчиків, образи учнів окремими вчителями, особливо заступником директора з навчальної частини (завуча). Прихід батьків до школи для з’ясування, як навчається дитина, сприймається вороже. Батьківські збори проводяться тільки для того, щоб зібрати гроші з батьків на якісь потреби, без пояснень. Зовсім інша атмосфера в 12-ій школі. Взаємна повага, довіра між вчителями та учнями. Напрошується питання: чому при однакових можливостях шкіл – така велика різниця в навчальному і позашкільному виховному процесі?
– Оскільки питання потребує додаткового вивчення, то я б запропонувала його авторці трішки згодом звернутися до мене особисто. Про зустріч можна домовитися, потелефонувавши за номером 22-35-35.

write a comment

1 Comment

  1. Май 18, 15:09 #1 Толік

    о жінко! ти куди полізла???? сиди траву коси в своєпу пентхаузі! купила вже 2 майбахи і ще гомонить!

    Reply to this comment

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.