Рівненський гідропарк перетворюється на болото. Винні — мешканці?

Апрель 14 11:19 2011

Перетворити озеро на помийну яму – діло швидке і нехитре. Значно довший і складніший зворотний процес.

Про весну, рівнян та… каналізацію.
Якби у мене запитали, з чим би я порівняв українську природу, то я без вагань відповів би: із чарівно-вродливою дівчиною, якою милуєшся і ненамилуєшся. А що, скажіть, хіба не так? Дух перехоплює, коли спостерігаєш, як від чорно-білого зимового сну прокидається українська земля.
Без зайвої скромності скажу, що місто, в якому ми живемо, – одне з наймальовничіших в Україні. Здається, що саме рівненську весну майстерно змалював Панас Мирний у своєму романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні»: «Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні… Синім шатром розіп’ялось небо – ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре – погляд так і тоне… З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця… Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди, на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями… Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя».
Ідилія… Чи не правда? Однак, якщо ви поділяєте мій оптимістичний патріотизм щодо краси нашого міста, то вам, як і мені, все це просто здається. Мій поетичний настрій розвіюється мов попіл після відвідин однієї місцини, яка мала б надихати нас на щось гарне, підсилюючи позитивні весняні емоції.
Проте…
Рівненський гідропарк, точніше, озерце, розташоване праворуч вулиці Степана Бандери, якщо рухатися до центру міста… Довкола нього – дві вулиці, що обросли, здебільшого, розкішними будиночками: Севастопольська і Некрасова. Поруч – гарне плесо, верби з опущеним додолу віттям, наче дівочі коси, білокрилі чайки і… їдкий запах каналізаційних стоків, стара автомобільна шина, що безпардонно погойдується на воді… Погодьтеся, цей перелік не сумісний з естетикою, проте він, як ніщо інше, вбиває своєю реальністю.
Як виявилося, деякі підприємливі рівняни знайшли гарний метод, як розбагатіти, а точніше – заощадити. Замість того, аби раз на місяць викликати спеціалізований автомобіль і відкачати із септика нечистоти, витративши при цьому аж (увага!) сто гривень, ці люди майстерно зливають їх через систему відведення дощової води з вулиці у саме озеро. А для того щоб смердючі калюжі фіолетово-синього кольору не впадали людям в очі, їх прикидали різним віттям, торішнім листям та будяками. Ще в гіршому становищі перебуває рівчак чи то канава неподалік. Зарослі, каналізаційні стоки, уламки цегли та іншого будівельного сміття, поліетиленові пляшки, бляшанки… Певно, простіше перерахувати, яких відходів і сміття там немає.
Рубаємо сучок, на якому сидимо
Складно уявити, що думають люди, котрі чинять таке непотребство, адже через якихось десять-двадцять років озеро перетвориться на вигрібну яму. Як можна буде поруч жити, не кажучи вже про якийсь відпочинок чи вилов риби, не уявляю. Чи вартніші сто гривень на місяць за знищену водойму? Той рівчак уже зараз псує не лише естетику, а й повітря всієї околиці. Дуже доречно тут буде згадати народну мудрість про дурня, який, сидячи на гілці дерева, її ж таки намагається відпиляти від стовбура. Як на мене, це безпосередньо стосується і деяких рівнян: вони справді рубають сук, на якому сидять.
Таке враження, що тамтешнім мешканцям байдуже. Кепський запах? Поставимо надсучасні віконні системи, аби до оселі він не проник (на крайній випадок, «пшикнемо» освіжувачем повітря). Жахливий вигляд? Збудуємо товстезний триметровий паркан, – головне, аби у моєму дворі все було до ладу.
А може варто було б виявити власну гідність, патріотичні почуття – і своїм коштом почистити озеро, запустити туди рибу, поставити лавочки та альтанки, прокласти на алеях парку бруківку. Зважаючи на розмір і вартість будівель довкола, переконаний, що кошти для таких перевтілень – невелика проблема для тамтешніх мешканців. Тим більше, що все це робитиметься, у першу чергу, для себе і своїх дітей.
А ще дивує відсутність реакції та практичних кроків з боку влади та причетних до цього інспекцій. Саме вони передусім мали б турбуватися про здоров’я рівнян та красу міста. Адже є структури, чий безпосередній обов’язок полягає у вирішенні таких питань.
Я порушив цю проблему, щоб закликати усіх мешканців мікрорайону «Гідропарк» не плювати у криницю, з якої вони самі п’ють воду. Добробут, краса та затишок розпочинається з нашої домівки, вулиці, мікрорайону. Тож замість того, щоб нарікати на все і всіх, давайте самі будемо дисциплінованими та свідомими. Зараз саме час засукати рукави та взятися до справи. Добре діло, яке ми зробимо, буде не лише корисним для усіх довкола, а й принесе тим, хто зробив його, моральне задоволення. А якщо ваш сусід засмічуватиме прибрану вами територію, сподіваюся, ви зможете спонукати його до порядку та чистоти.
Давайте будемо зразковими городянами, аби наше Рівне насправді стало найпривабливішим в Україні. Переконаний, тоді і рівняни стануть привітнішими, і радіснішими.

Остап НЕПЕРЕСІЧНИЙ, просто небайдужа людина

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.