Я обробляю землю, яка колись належала моїй бабусі. Це 15 соток городу біля Нового Двора. Ніяких паперів на цю землю не маю, хоча обробляю її з 1994 року, відколи бабуся померла. Чи можу я отримати право власності на цю землю, оскільки так давно нею користуюся?
Редакція попросила дати необхідні роз’яснення юриста РОГО КВУ В’ячеслава ГОРБЕНКА. Ось що він повідомив:
— Теоретично такі люди мають право на земельні ділянки на підставі набувальної давності. Адже згідно зі статтею 119 Земельного кодексу України (ЗКУ) громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.
Рада повинна розглянути звернення людини і дати обґрунтовану відповідь по суті питання: або надати землю у власність чи користування за набувальною давністю, або відмовити в наданні.
Проте на практиці ця норма закону (ст. 119 ЗКУ) не застосовується. Оскільки роз’ясненням Верховного Суду України вказано, що норма статті 119 Земельного кодексу щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року (відповідно до пункту 1 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ЗКУ), це означає, що, оскільки Земельний кодекс України набув чинності з 1 січня 2002 року, то і 15-річний строк набувальної давності має відраховуватися саме з цієї дати.
Але, не чекаючи спливу строку, необхідного для застосування набувальної давності, громадяни мають можливість і в загальному порядку згідно зі статтею 118 ЗКУ безоплатно приватизувати земельну ділянку в межах норм безоплатної передачі. Зокрема:
— для ведення особистого селянського господарства – не більш як 2 гектари;
— для садівництва – не більш як 0,12 гектара;
— для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
— для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара.