Марія Конощук: «Рівняни мають активніше відстоювати свої права»

Март 24 08:30 2011

Основним завданням для себе сьогодні Марія Конощук вважає допомогу мешканцям гуртожитків

Активній життєвій позиції Марії Конощук варто лише п- доброму заздрити. Вже більше трьох років вона обіймає посаду консультанта-помічника, керівника громадської приймальні народного депутата Юрія Прокопчука, більше двох років очолює Рівненську обласну громадську організацію «Жінки Батьківщини», і п’ятий місяць вона вже депутат Рівненської міської ради. Про те, як усюди встигати і як постійно тримати руку на пульсі життя наше інтервю.

– Маріє Василівно, якими проблемами, як депутат, ви зараз опікуєтесь?
– Для мене вже упродовж кількох років пріоритетним завданням є допомога мешканцям місцевих гуртожитків. У Рівненській області налічується 53 гуртожитки комунальної власності та 22 – державної, на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідно до цього закону всі гуртожитки підлягають передачі у власність територіальних громад. І держава має виділяти місцевим громадам кошти на заходи, пов’язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків. Але, на жаль, ще жодної копійки з державного бюджету на це не надійшло, хоча потрібно не менш як 20 мільйонів гривень. На 11.02.2011 року програма прийняття гуртожитків у комунальну власність міста Рівне виконана лише на 36,8 відсотка (з 38 гуртожитків прийнято лише 14). У той же час прийнятим у першому читанні Законом України «Про Житловий кодекс» скасовується приватизація житлового фонду як така. Це вносить соціальну напругу серед мешканців гуртожитків нашого міста. Перепоною у вирішенні даного питання є, зокрема, відсутність фінансування з державного бюджету, комерційна привабливість будівель гуртожитків для балансоутримувачів. Через це вони всілякими шляхами перешкоджають оформленню актів прийому-передачі гуртожитків у комунальну власність міста. Звертаються до мене мешканці гуртожитків зі скаргами на непосильну оплату за підготовку документів на безкоштовну приватизацію кімнат у гуртожитках (вартість витягу про реєстр права власності коштує 72, 25 грн., підготовки документації – 550-700 грн.).
Я неодноразово письмово зверталася до прем’єр-міністра Азарова і до Президента Януковича, який у відповідь на звернення мешканців гуртожитків направив доручення (вих. №1 1/2896 від 06.12.2010) щодо вжиття невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації прав на приватизацію займаного житла в гуртожитках головам обласних державних адміністрацій. Ще й термін виконання визначив – кінець 2010 року. Втім, на Рівненщині це доручення не виконане. І причина цього, за словами керівників облдержадміністрації – від-сутність фінансування.
Через це я і мешканці гуртожитків повторно звернулися до Президента України за допомогою у вирішенні їхнього питання щодо приватизації їхніх кімнат у гуртожитках. У зверненні ми, зокрема, написали:
«З метою вирішення вищезазначених проблем просимо Вас:
1. Вжити заходів щодо виконання доручення Президента України.
2. Видати постанову Кабінету Міністрів щодо виведення гуртожитків із статутних фондів підприємств, що дозволить органам місцевого самоврядування прийняти рішення в інтересах мешканців гуртожитків щодо приватизації займаного житла.
3. Сприяти Кабінету Міністрів України у виділенні коштів для забезпечення реалізації норм Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» в м. Рівне.
4. Дати доручення територіальним контрольно-ревізійним управлінням щодо перевірки вартості послуг комунальних підприємств (бюро технічної інвентаризації) та сприяти у зменшенні вартості послуг БТІ для мешканців гуртожитків».
Будемо вірити та сподіватися, що наша наполегливість таки переможе чиновницький бюрократизм.
– Був свідком, коли до вас приходили й дякували працівники Рівненської музичної школи. Чим ви їм допомогли?
– Справа в тому, що в січні цього року в керівництва нашого міста визріло бажання з метою економії бюджетних коштів об’єднати два заклади в один – першу і другу школи. Я не знаю, кому в голову прийшла ця ідея, але праців-ників шкіл вона дуже налякала. Їх запевняли, що звільнять лише керівників і бухгалтерію музичної школи, але не відомо, чим би ця реорганізація закінчилася. Можливо, довелося б скоротити й творчі одиниці. От люди й кинулися шукати порятунку й захисту. Коли звернулися до фракції «Батьківщина» в міській раді, ми пообіцяли допомогти. Так і вийшло, що я та інші наші депутати були на зборах трудового колективу музичної школи за номером 1 і змогли переконати міську владу відмовитися від цієї ідеї. У наш складний час залишитися людині без роботи – це крах.
Робота депутата й робота керівника громадської приймальні чимось схожі? З яким проблемами зараз до вас йдуть люди?
– Схожі в тому, що люди йдуть за допомогою, за порадою. Дуже багато просять грошей на лікування. Але ми ж не благодійний фонд чи підприємство. Тому можемо допомогти лише юридичною консультацією, оформленням належним чином різних документів. Нині люди приходять зі скаргами на те, що не можуть оформити субсидії, просять допомогти перерахувати пенсії. Цим має займатися нинішня влада, яка обіцяла «почути кожного», «покращити життя людям уже сьогодні», але насправді в людей проблем стало набагато більше. Ось сьогодні звернувся чоловік, який проживає в гуртожитку в Рівному на вулиці Коцюбинського, 6 зі скаргою. Він отримує пенсію 950 гривень, а за проживання сплачує 215 гривень щомісяця. В оформлені субсидії йому відмовили офіційною відпискою: «вартість послуг у межах норм споживання з урахуванням пільг не перевищує визначеного обов’язкового платежу сім’ї». Будемо відстоювати, захищати права цієї людини, адже відповідно до чинного законодавства він має повне право отримувати субсидію.
Коли урядом керувала Юлія Тимошенко, ви, як голова обласної організації «Жінок Батьківщини» наполегливо боролися за закриття залів ігрових автоматів. Час минув, а ці зали знову з’явилися. Не образливо?
– Чому ж не образливо. Наша громадська організація тоді розгорнула широку кампанію зі сприяння закриттю цих залів. Ми, жінки, матері, добре знаємо, яке лихо для простих людей несуть ці «атракціони». Коли урядом керувала Юлія Тимошенко, ці горе-бізнесмени боялися працювати, ховалися, а зараз знову куди не глянь – одні так звані інтернет-кафе. Заходь і грайся. І ніхто їх не чіпає, таке враження. Але ми, депутати, будемо вимагати від керівництва нашого міста вжити всіх законних шляхів для закриття цих залів.
Хотілося б, щоб рівняни були більш активними, коли мова йде про захист власних прав та інтересів. Депутатам без підтримки самих мешканців міста дуже тяжко захищати їх.
Спілкувався Володимир ПОПИК

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.