Не пасувати перед труднощами

Март 21 13:39 2011

Навчилась Оксана Мудрик. І тепер учить цьому інших.

У житті цієї молодої симпатичної жінки виникало чимало складних ситуацій. Але Оксана Мудрик навчилася долати життєві негаразди, бо вважає, що безвихідних ситуацій не буває, а є рішення, які нам не подобаються.
Про життєві історії успішних людей, які свого часу пережили безробіття, часто розповідають на семінарах із техніки пошуку роботи, які регулярно проводить Рівненський міський центр зайнятості. Його спеціалісти вважають, що це найкращий аргумент, аби спонукати безробітних перейняти чужий досвід, зайняти активну позицію, уникнути помилок. Часто вони не просто розповідають про чиюсь долю, а й запрошують цих людей до ведення семінарів.
– Такі семінари особливо ефективні, бо розповідь із перших уст переконливіша й цікавіша, – розповідає заступник начальника відділу активної підтримки безробітних Рівненського міського центру зайнятості Лариса Масталярчук. – Тим більше що у кожного з присутніх є можливість поставити запитання такій людині, розпитати подробиці, попросити поради. Нещодавно провести семінар для людей з обмеженими можливостями запросили колишню безробітну, а нині приватного підприємця Оксану Мудрик. Відгуки були позитивними.
Шлях від безробітної до підприємця в Оксани тернистий. За фахом вона художник. Хист до малярства у неї від батька, відомого художника Євгена Чорного. Тривалий час працювала в художньо-виробничому комбінаті. В якийсь момент ця робота перестала її влаштовувати. Можливо, саме в той момент творча натура збунтувалася проти одноманітності й буденності, і почався нелегкий пошук власного місця під сонцем. Цей шлях привів її в Рівненський міський центр зайнятості, де вона не просто стояла на обліку, а набиралася нових знань – вчилася на курсах комп’ютерної графіки. Жінка сподівалася, що нові навички допоможуть знайти цікаву роботу і
самореалізуватися. Однак ці сподівання не справдилися, бо підвів зір – очі не витримували багатогодинної роботи на комп’ютері, тож довелося шукати іншої роботи. Невдовзі такий шанс з’явився – Оксану запросили у флористичну майстерню, де вона відпрацювала півтора року. Робота була цікавою, але ненормований робочий день і велике навантаження змусили її розрахуватися, адже на сім’ю часу не залишалося.
І знову за порадою вирушила жінка у Рівненський міський центр зайнятості. Якось на черговій співбесіді розповіла про своє бажання започаткувати власний бізнес. Їй дуже хотілося свободи і справжньої творчості. Але вона не знала з чого почати, як зробити перший крок. У центрі зайнятості ідею схвалили, для початку запропонували повчитися на курсах підприємців-початківців. Крім теоретичного багажу, підсобили й матеріально – виплатили одноразово допомогу по безробіттю. Тож маючи деякі знання в голові й дещо в кишені, перспектива започаткувати власну справу видалася Оксані не такою вже й примарною. Далися взнаки її наполегливість, сила характеру, цілеспрямованість і, звичайно, бажання довести всім, а насамперед самій собі, що зуміє подолати черговий щабель у своїй професійній кар’єрі. Чого це їй вартувало, знає вона одна.
Підприємницький стаж у неї невеликий – трохи більш як півроку, але вже встигла переконатися, що це справа нелегка. Кожна гривня дається важкою працею і нервами. Однак попри всі труднощі її очі світяться надією, а голос звучить оптимістично. Головне, що вона тепер працює на себе, творить прекрасні речі, якими радує інших.
А ще жінка переконана, що кожен при бажанні може реалізувати свою мрію.
Цьому вона навчає інших у центрі саморозвитку „Разом”, де проводить заняття з арттерапії. Невимушено й уміло розкриває творчий потенціал людей різних професій і спеціальностей, знайомить їх із мовою фарб. Саме про цей її хист дізналися в обласному центрі зайнятості. Начальник відділу організації профорієнтації Леся Парчук запропонувала їй поділитися своїм досвідом декорування предметів побуту, створення текстильних сувенірів з метою самозайнятості. Спочатку Оксана розробила відповідні методички. А нині вже сама веде семінари в міському центрі зайнятості.
– Контингент на семінари приходить різний, – ділиться вона враженнями. –
Доводиться спочатку добре попрацювати, щоб знайти з групою психологічний контакт, і тільки потім переходимо до суті розмови. Радує, коли люди тобі вірять. Намагаюся бути максимально щирою і відкритою, аби й вони зі мною були відвертими. У кожного з них своя історія безробіття. Це доводиться враховувати. Особливо важко працювати з інвалідами і сільськими людьми. Їх найважче переконати в тому, що успіх приходить тільки до дієвих і наполегливих, що нічого просто так у цьому житті не дається. Не можеш заробити головою, роби руками, шукай і пробуй, помиляйся і роби висновки. Тільки не сиди і не падай у відчай. Розповідаю чесно про все, що довелося пережити, вчу їх тому, що вмію сама. Можливо, для когось це стане приводом для роздумів і наступних дій.
Оксана Мудрик вчить інших і продовжує вчитися сама. У неї багато цікавих ідей, проектів щодо розширення своєї справи, створення власної студії. А співпраця із центром зайнятості додає їй упевненості, адже тут завжди готові підставити плече.
Тетяна КОЖАН

  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.