Лікуватися дорого, але й померти не дешевше

Март 05 09:23 2011

Квиток в останню путь: скільки він тепер коштує?
Дорожнеча – на все і скрізь: усе більше й більше грошей потрібно українцеві, щоб народитися, вчитися, прохарчуватися, полікуватися. Здається, залишився лише один край, де гроші та надбані статки втрачають будь-який сенс – світ потойбічний. У примарності такого твердження ми переконалися після того, як відвідали “квиткові каси” в потойбічну путь…
До цього магазину в мікрорайоні Ювілейний просто так не заходять. Любителі шопінгу поглядають на нього з осторогою. Господиня й продавець невеликої крамниці ритуальної атрибутики, дізнавшись про мету нашого приходу, погодилися показати товари і прокоментувати ціни.
– Навіть за зовнішнім виглядом більшості покупців відразу помітно, що люди живуть у скруті, вимушені рахувати кожну копійку, – розповіла нам хазяйка крамниці. – Як би тяжко нам не було, ми не підвищували ціни на товари для поховання з минулої весни. Люди прицінюються, йдуть, а потім повертаються: купують там, де дешевше. Більшість має на ритуальні покупки 1000–1200 гривень.
Що на них можна придбати? Ось погляньте.
Звичайна домовина, драпована глянцевою тканиною, коштує від 480 до 560 гривень. Труна, покрита мармуровою крихтою, новинка, – 800. Полірована дубова труна (на вигляд дуже презентабельна) – 1750. Хрести, дерев’яні, й металеві, – 180–240 гривень. – “Хрести добротні, сто років простояти зможуть, якщо на пам’ятник не поміняють”, – запевнила продавець. Запитую, які ще речі обов’язково мусить придбати людина, щоб більш-менш достойно відрядити небіжчика в останню путь.
– Покривало – від п’ятдесяти гривень, подушка – двадцять, рушник, стрічки. Все це краще купити в наборі – за дев’яносто гривень. Вінки із штучних квітів – від п’ятнадцяти до ста сорока гривень. Більші й дорожчі, а також натуральні – з ялини і мирти – виготовляємо, коли є замовлення. Якщо потрібно доставити все додому – будь-ласка. Підприємець, який співпрацює з нами, відвезе товари бусом, все акуратно занесуть до квартири. Ціна – як за таксі. Ми – виробники, маємо власний столярний цех, завдяки цьому поки вдається стримувати ціни. Звісно, якщо подорожчають матеріали, оренда, комунальні послуги, доведеться підвищити ціни і на товари. Ми й так взяли на свої плечі вдвічі більші податки, “подаровані” новим кодексом.
Майже такі ж ціни ми побачили й у магазині комунального підприємства “Спецкомбінат”. Хоча тут у наявності також товари вищого цінового сегменту. Є домовини за 19 тисяч гривень, а вінки – і за 550 гривень. А найпростіша труна – 470. Хоча була й дешевша – 360, дитяча.
– Ціни у “Спецкомбінаті” контролюють усі вповноважені державні інстанції: відділ цін, антимонопольний комітет, податкова інспекція, – розповів нам директор підприємства Анатолій Вовк. – Вони розраховані відносно мінімальної заробітної плати в державі на підставі єдиної методики розрахунку вартості ритуальних послуг, затвердженої Кабінетом Міністрів. Звісно, враховуються і витрати на матеріали, електроенергію, пальне. Послуги катафалку коштують біля трьохсот гривень. Це завдяки тому, що комбінат запасся бензином ще перед новорічним зльотом цін. Копання могили – 250 гривень, ритуал у пантеоні – 170, використання пантеону без організації ритуалу – 80. Інші послуги теж доступні більшості населення. До того ж зазвичай підприємства, на яких працювали померлі, беруть на свій рахунок витрати на поховання. За заявою рідних, у випадках, коли небіжчик був пенсіонером або інвалідом, кошти може повернути управління праці та соціального захисту. Трапляються, на жаль, небіжчики безрідні, ті, в кого не залишилося нікого на цьому світі. Їхнє поховання оплачує міський бюджет. За найскромнішими розцінками воно обходиться приблизно у 800 гривень.
Безрідні йдуть в останню путь тихо, без плачу і оркестрів, навіть без відспівування і панахиди. Як розповів нам диякон однієї з православних громад, відспівати покійного, відправити над могилою чин поховання (“запечатати” могилку, як кажуть у народі) обходиться в середньому в 170 гривень. Зрозуміло, в бюджеті на це нічого не передбачено. А малесенький клаптик землі під могилку в нас, слава Богу, не коштує нічого, так само як і довічне використання двох скорботних квадратних метрів. Хоча, про це встиг побідкатися нам Анатолій Вовк, місць для поховання на некрополі “Новому” скоро забракне. Навколо – сільськогосподарські землі, людські паї. Сподіватимемося, міській, районній і Великоомелянській сільській владі, як і власникам паїв, що біля цвинтаря, не забракне мудрості та розуміння одне одного, щоб домовитися про передачу ще кількох гектарів землі для померлих. Вони ж бо не чекатимуть…
На виставковому майданчику “Спецкомбінату” чималий цвинтар із зразків надгробків. На кожному – цінник. Суми “кругленькі”, але якщо рідні не вимагатимуть особливого ексклюзиву, ціни за увічнення місця поховання небагатьом здадуться захмарними. Гранітна або базальтова плита – від двох до чотирьох тисяч гривень, мозаїчна, тобто відлита з кольорового бетону, наповненого мармуровою крихтою – від тисячі до двох. Нанести на неї портрет коштує майже вісімсот гривень, кожна літера напису – 5,95. Установка надгробка – без вартості фундаменту і підготовчих робіт – приблизно сотня. Ось і все: останній притулок, без якого не обійдеться жоден, хто торує життєвий шлях на землі. Додайте сюди вартість чотирьох поминальних обідів – після поховання, на дев’ятий і сороковий дні та на роковини, от і отримаєте вартість квитка в останню путь.
Кажуть, мертвому нічого не потрібно. Славетний Олександр Македонський наказав, помираючи (це доніс до нас давній повчальний переказ), висунути з труни його руки через спеціально прорубані отвори. Найвеличніший і найбагатший із прадавніх полководців, коли процесія несла його вулицями власної столиці, показав нащадкам: на той світ із собою ніхто не зможе взяти нічого. Але чомусь через кілька тисячоліть наші сучасники – старі люди, багатьом із яких ледве вистачає пенсії, щоб звести кінці з кінцями, відкладають собі “на смерть”. У шафі відводять полицю, на якій зібрано все, що необхідно для поховання: одяг, туфлі, рушники, покривала, сухі освячені квіти і трави. А поміж ними в конверті – кілька тисяч гривень, а ще пара сотень “зелених” або євро (на випадок інфляції) – на пам’ятник. Хто з них мудріший? Вирішіть самі. Сподіваємося, наш далеко не вичерпний огляд про те, скільки коштує квиток в останню путь, допоможе вам у цьому.
Сергій СНІСАРЕНКО

  Categories:
write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.