Лікуватись задарма — дарма лікуватись

Март 03 11:57 2011

Здоров’я за гроші не купиш, але платити за нього доводиться. Хоча в ст. 49 Конституції України записано, що «держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування своїх громадян» і формально в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно, проте через жалюгідний фінансовий стан «безкоштовної» української медицини пацієнти змушені викладати кругленькі суми за обстеження, лікування та операції.

Ми вже звикли до того, що коли людина потрапляє до лікарні, то в тумбочці має тримати власний пакет із набором медикаментів, які їй приписав лікар. Із цим пакетом пацієнт іде на уколи, на процедури у фізкабінет, з нього п’є за розкладом пігулки. Для кожного хворого – свій пакет і ціна на нього своя. Тож, як не прикро, мусимо визнати, що безкоштовної медицини в нас немає. Процедури, операції, ліки, обстеження на різних апаратах коштують для пацієнтів купу грошей.
Правда лікаря
Як розповів головний лікар центральної міської лікарні Євген Кучерук, цей медичний заклад згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, ургентну допомогу хворим, які потрапляють на лікарняне ліжко, надає безкоштовно. Але це лише протягом першої доби, а далі за всі ліки пацієнт платить зі свого гаманця. Адже на одного хворого цього року виділено на ліки на добу 7 гривень при потребі 36, а на харчування – 1,9 гривні. Звісно, що на такі гроші пролікувати й прохарчувати людину неможливо. А приймає лікарня щодня 120-150 хворих. В один із перших днів лютого їх госпіталізували аж 186. Крім того, протягом року тут обслуговують майже три тисячі п’яниць, яких привозить швидка, і 800 бездомних.
Втиснути всіх цих пацієнтів у бюджет проблематично, тому, як розповіла заступник головного лікаря з фінансових питань Тамара Кравчук, «щоб лікарня могла надавати хворим допомогу, додатково залучаємо благодійні кошти. Адже розрахункові потреби лікарні — 100 мільйонів 700 тисяч гривень на рік, а профінансовано цього року 45 мільйонів 700 тисяч. І хоча платні послуги заборонені, та виходить, що хворий, потрапивши в лікарню, змушений купувати ліки за власні кошти».
Так само платять за витратні матеріали, які потрібні для діагностичного обстеження на апаратурі, лабораторні аналізи ті хворі, які обслуговуються в поліклініці. Вату, гель, спирт, бинт несуть у кожний кабінет, де проходять УЗД чи інші обстеження. Якщо цього немає, працівники вимагають п’ять гривень. Коли ж людина віддає ці матеріали, то залишки їй не повертають. Ніби дрібниця, але якщо потрібно зробити, приміром, три обстеження, то в кожний кабінет неси такий пакет і, відповідно, множ цю дрібницю на три.
А в поліклініці №2, за словами головного лікаря Олега Шрама, невідкладну і першу медичну допомогу, долікарські обстеження (рентген, флюорографія, УЗД, ЕКГ, Ехо КС, лабораторні дослідження) надають безкоштовно всім хворим. Обстеження та витратні матеріали на них для пільгових категорій населення, зокрема інвалідів І та ІІ груп, чорнобильців, афганців, пенсіонерів, студентів, також є безкоштовними. Значить, якщо хотіти, можна віднайти на це кошти.
Операції – то окрема і особливо велика стаття видатків хворих, які мусять геть усе для операцій, в тому числі працю хірурга, купувати за власні гроші. Проте ані начмед, ані лікарі з різних відділень центральної міської лікарні, які проводять ці операції, не захотіли відповідати на запитання, в яку суму обходиться пацієнтові те чи інше оперативне втручання. Мовляв, підхід до всіх індивідуальний. Це справді так, але й медикаменти один лікар може виписати дорожчі, інший — дешевші. Крім того, як не приховують фармацевти, протягом тижня на один і той же препарат ціна, буває, міняється тричі. Але все-таки найнижча і найвища вартість існує. Можливо, лікарям незручно було говорити про це з кореспондентом, бо пацієнт платить і їм нефіксований гонорар за послугу. І беруть лікарі його не тому, що вони безчесні, а тому, що держава їх ставить у таку ситуацію, що мусять втрачати честь. Щоправда, не всі. Є такі, які відмовляються брати плату за роботу, але їх одиниці.
Правда хворого
Щоб усе-таки дізнатися, скільки коштують операції, вирішила поспілкуватися з людьми, які недавно побували на операційному столі. Вони попросили не називати їхніх імен, але щиро ділилися проблемами, озвучили суми, які довелося заплатити. Отож пропоную тільки факти, а висновки читач хай зробить сам.
Цього чоловіка я ще рік тому часто бачила на милицях. А тепер він уже ходить із ціпком чи й без нього. Радіє життю, хоча, щоб поміняти кульшовий суглоб, йому довелося продати земельну ділянку на дачному масиві, бо штучний суглоб, медикаменти плюс вдячність лікарю коштували 23 тисячі 600 гривень. До цього була одна невдала операція, пов’язана зі стегном, а за нею – інша, коли лікарі поправляли первинний брак лікування, і це забрало з сімейного бюджету ще 16 тисяч гривень.
Іншій моїй співрозмовниці зробили операцію на щитоподібній залозі. Вона заплатила анестезіологу 500 гривень, 400 витратила на ліки, а про гонорар лікарю змовчала. Мовляв, це ж вдячність за працю.
Інтервенційні методи лікування серцево-судинних хвороб (стентування), розповіла ще одна читачка газети, її чоловікові були вкрай необхідні після третього інфаркту. Добре, що це вже можуть зробити в Рівному. Сім’я залишилася задоволена кваліфікацією лікарів і ставленням до пацієнта, адже стентування проводили впродовж шести годин. Спочатку лікарі назвали одну суму, а коли почався процес відновлювальної терапії, то довелося постійно купувати дорогі ліки, щоб підняти главу сімейства на ноги. Життя людини врятовано завдяки золотим рукам лікаря та родині, якій вдалося взяти банківський кредит і оплатити стентування вартістю 34 тисячі гривень. Ще одній пацієнтці стентування обійшлося в суму 24 тисячі гривень, а чоловікові, якому його робили в Луцьку, коштувало 60 тисяч. Справді, підхід – індивідуальний. Різна ціна і кількість стентів, ліків, та й гонорар лікарю. Хоча за останню послугу в лікарні тарифи діють негласно, але й пацієнти, і медперсонал про «розцінки» хірургів знають, хоча вголос про них не говорять.
Щоправда, довелося почути про випадок у тій же лікарні, коли хірург, який оперував тяжкохворого у зв’язку з непрохідністю прямої кишки, проаналізувавши статки сім’ї (обоє пенсіонери), запропонований за роботу гонорар не взяв, сказав, що ці гроші родині ще будуть потрібні на ліки. Проте це, радше, виняток, ніж правило. У цьому ж випадку анестезіолог від гонорару не відмовився. На плату анестезіологу та ліки люди витратили загалом 30 тисяч гривень.
Проте найбільше вразила відверта розповідь онкохворого, якого оперували вже цього року. Нині він почуває себе непогано, сподівається, що всі його біди позаду. Але і він, і його родина ніколи не забудуть лікарняну арифметику до і після операції. А вилилася вона в суму 12 тисяч гривень. Із них 45 гривень — УЗД, 30 – рентген, 50 – біопсія, 400 – опромінення, 1300 – медикаменти. Операція тривала дві години, тому лікарю довелося заплатити дві тисячі гривень, бо в нього, бачте, така «такса»: година роботи в операційній – тисяча. Помічникові лікаря заплатили тисячу і 800 гривень анестезіологу. Платні також кардіограма, всі аналізи. «А ще був цікавий випадок, — розповів хворий. — Після операції до мене ніхто не підходив, а на другу ніч аж чотири рази про мій стан справлявся черговий медперсонал. Я подумав, що не перевелися хороші люди. Але вранці дружина сказала мені, що заплатила черговій бригаді 20 гривень, тому й увага до мене була підвищена. Отаке безкоштовне-платне лікування. Я зробив висновок: якщо не маєш грошей, то краще бери простирадло й відразу лаштуйся на кладовище».
Сумний висновок хворого, який застерігає здорових, що без грошей у лікарню не потикайся. Фінансування медицини за залишковим принципом ставить нас у такі життєві реалії. І хоча посадовці запевняють українців, що бюджетна система охорони здоров’я вдосконалюватиметься, бо там збереглася хоча б якась відповідальність за хворого, а перехід на страхову медицину відтягуватиметься в часі, людей це не радує. У сфері охорони здоров’я та аптечній мережі, здається, бізнес перекрив мораль.
Співчуття до людського болю нині дарма шукати у більшості лікарських кабінетів, де на хворого дивляться, як на джерело наживи – і тільки! «Я трохи запізнюся, бо до мене сто гривень прийшли»,- сказала лікарка по телефону в присутності хворої, яка напросилася до неї на консультацію під кінець зміни.
— Може, вона думала, що я не почую, — ледь не плакала жінка, розповідаючи про цей випадок. – А може, навмисне сказала, щоб я знала, скільки треба платити. Я ж раніше платила їй по п’ятдесят.
Сто чи п’ятдесят, більше чи менше, але платити ми змушені. Інакше сподіватися на результат не доводиться. Як у тій приказці: лікуватись задарма – дарма лікуватись.
Валентина ПОГОНСЬКА

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.